Відбулася міжнародна конференція «Партійна реформа як запорука стабілізації політичної ситуації в Україні»

Захід було організовано Комітетом виборців України у співпраці і за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Модератором конференції виступив генеральний директор КВУ Олексій Кошель. Він підкреслив, що Комітет виборців України має багаторічний досвід моніторингу діяльності політичних партій як у виборчий, так і міжвиборчий періоди. Тому ця міжнародна конференція є спробою підсумувати напрацювання КВУ в цій сфері. Пан Кошель привітав учасників заходу і закликав їх до плідної дискусії під час заходу.

Від імені Фонду Конрада Аденауера із вітальним словом виступила Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн. Вона підкреслила, що стабілізація партійної системи України є одним із ключових завдань Фонду упродовж багатьох років. Пані Бауманн зазначила, що під час заходу буде важливо розглянути перші результати державного фінансування в Україні, яке було започатковано роком раніше. Зокрема, з’ясувати на що витрачаються кошти, чи справді вони йдуть на розвиток партійних структур та на роботу із виборцями, чи стають партії більш незалежними від впливу олігархів. Пані Бауманн додала, що в Німеччині державне фінансування політичних партій існує із 50-их рр. XX ст. і це дуже важливий елемент партійної системи. Вона також висловила сподівання, що позитивний досвід від запровадження держфінансування матиме місце й в Україні.

 

Олексій Кошель розповів про результати дослідження КВУ щодо використання партіям коштів державного фінансування. Дані були отримані на основі аналізу фінансових звітів політичних партій за 2016 рік. Зокрема, він підкреслив, що попри негатив, який спостерігався у ЗМІ щодо цієї теми, є й позитивні моменти, на які варто наголосити. Насамперед це той факт, що політичні партії почали розбудовувати свої партійні осередки. Серед мінусів пан Кошель назвав той факт, що законодавство про політичні партії є неякісним і потребує змін. Тому експерти КВУ спільно із групою народних депутатів розробили зміни до Закону «Про політичні партії в Україні» в частині державного фінансування статутної діяльності партій. Законопроект зареєстровано у Верховній Раді України (№ 6026). Серед ключових новацій проекту: заборона витрачання державних коштів на рекламу, унормування напрямків використання коштів та запровадження механізму розподілу коштів, за якого 70% фінансів має бути спрямовано на розвиток місцевих організацій партій.

Денис Рибачок, аналітик КВУ, представив основні висновки організації щодо стану партійної системи України. Перш за все він відзначив, що Україна є одним із європейських та світових лідерів за кількістю зареєстрованих політичних партій. За даними Національного агентства із питань запобігання корупції (НАЗК) в Україні зареєстровано 349 політичних партій. Це в кілька разів перевищує показники у інших державах Східної Європи. При цьому майже половина всіх українських політичних партій з’явилися за останні три роки. Так, у 2016 році було зареєстровано 42 нові партії; у 2015 році – 79; у 2014 році – 37. Однією із причин появи великої кількості політичних партій є спрощений механізм їх реєстрації. При реєстрації нерідко використовуються фіктивні списки виборців, у яких одні й ті ж особи регулярно підтримують створення різних політичних партій. Тому КВУ пропонує замість збору підписів використовувати умову щодо наявності у партії осередків або ж певної кількості членів. Також варто додати таку підставу для анулювання реєстрації партії як неподання упродовж двох кварталів поспіль звіту про доходи, майно,  витрати  і  фінансові зобов’язання.

Вадим Денисенко, народний депутат України та один із ініціаторів законопроекту №6026, підкреслив, що дуже часто в Україні закони приймаються під конкретні політичні цілі, що не сприяє їх якості. У таку ситуацію потрапив і закон про державне фінансування політичних партій. Фактично із самого початку в ньому було закладено кілька мін сповільненої дії. При цьому люди, які стояли за прийняттям цього закону, зараз майже повністю відійшли від обговорення його положення і шляхів його вдосконалення. Нардеп нагадав, що на разі у парламенті зареєстровано три законопроекти, які пропонують внести зміни щодо закону щодо державного фінансування політичних партій. При цьому ключовою проблемою чинного закону пан Денисенко назвав той факт, що партіям дозволено витрачати кошти платників податків на пряму політичну рекламу. Зміна такої ситуації має бути одним із пріоритетів змін до чинного закону і саме цю ситуацію вирішує законопроект №6026.

Богдан Горбань, юрист КВУ, детальніше зупинився на положеннях розробленого законопроекту. Він наголосив на тому, що відповідні зміни мають бути внесені у низку статтей Закону "Про політичні партії в Україні". Зокрема, проектом пропонується визначити чіткий перелік статтей, на які політичні партії можуть витрачати кошти із Державного бюджету. Це організація масових заходів, зустрічі із виборцями, навчання партійців, проведення тренінгів для прихильників партії. Головне завдання законопроекту - направити діяльність партій в конструктивне русло. 

Олег Ситник, заступник директора Департаменту з питань запобігання політичній корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, розповів про діяльність НАЗК у напрямку державного фінансування політичних партій і окреслив існуючі труднощі. Зокрема, зауважив, що в окремих аспектах діяльність Агенства є обмеженою і не дозволяє здійснювати повноцінну перевірку певних фактів. Зокрема, пан Смик навів приклад із політичною партією «Успішна країна», яку фінансує однойменна громадська організація. Проте перевірити діяльність цієї організації НАЗК не може. Пан Смик підкреслив, що НАЗК готове брати активну участь в процесі внесенні змін до чинного законодавства, оскільки володіє достатньою кількістю потрібної інформації. 

Юлія Кириченко, керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ, представила напрацювання ЦППР щодо аналізу готовності політичних партій до виконання норм нового закону щодо державного фінансування їх діяльності. Зокрема, вона відзначила, що найсумлінніше виконують норми закону парламентські політичні партії, які, переважно, вчасно подають відповідні фінансові звіти. При цьому вона відзначила, що загальна частка партій, які звітують про своє фінансування із кожним кварталом збільшується. У той же час в 4 кварталі мав місце спад активності партій щодо подання звітів, тому НАЗК має ініціювати відповідальність серед партій за неподання таких документів. Також пані Кириченко підкреслила низку проблем, які мають місце на сучасному етапі. Серед них питання проведення зовнішнього аудиту політичних партій, який надто дорого коштує і не всі партії, які повинні його проходити, мають достатньо ресурсів для його проходження. Крім того, окремі політичні сили своїми діяти підривають ідею державного фінансування. Зокрема, пані Кириченко нагадала про те, що «Опозиційний блок» відмовився від держфінансування, чим фактично дискредитує закон. Щодо пропозицій КВУ, то вона погодилася із тим, що ненормальною є ситуація, коли партії половину державних коштів витрачають на рекламу. При цьому частково провина за це лежить на самій державі, яка, попри відповідні звернення партій, не надала їм пояснення щодо того, яким має бути цільове використання коштів.

Леонід Ємець, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, підкреслив, що в Україні досі немає традицій політичної відповідальності і законодавство часто використовують для проштовхування політичних рішень. Як приклад, навів ситуацію із забороною виборчих блоків, яка на момент прийняття була вигідна лише окремим політичних силам. Народний депутат скептично поставився до ідеї заборони реклами за кошти Державного бюджету. На його думку це порушить принцип рівності великих та малих політичних партій. Адже окремі великі партії й так мають свої медіа, які вони можуть активно використовувати. Також нардеп заклиав серйозно підходити до питання внесення змін до чинного законодавства. Важливо розуміти сенс, результати і наслідки подібних ініціатив, а вже потім вносити їх на розгляд Верховної Ради. Крім того, пан Ємець закликав не забувати, що законодавство про партії нерозривно пов’язано із законом про вибори, а тому є потреба напрацювати комплексний підхід до вирішення існуючих проблем.

Олександр Черненко нагадав, що закон про держфінансування партій передбачав реалізацію двох ключових цілей. По-перше, збільшення прозорості та підзвітності політичних сил. По-друге, створення потужних розгалужених партій, які були б незалежними від олігархів. І якщо із першою метою закон загалом справляється, то в другому напрямку є серйозні проблеми. Те, що партії використали кошти на рекламу, не є порушенням закону, але це не сприяє їх розвитку. Це не те, заради чого приймався закон. Нардеп наголосив, що справді існує потреба внесення змін до чинного законодавства і представив законопроект №5446, одним із ініціаторів якого він є. Проект закону пропонує три новели. По-перше, передбачає, що зовнішній фінансовий аудит мають проходити лише ті партії, які отримали право на державне фінансування їх статутної діяльності. По-друге, змінено механізм розподілу гендерної квоти. По-третє, дозволено використовувати кошти, передбачені на статутну діяльність, на ведення виборчих кампаній.

Пані Габріеле Бауманн зазначила, що часто чує від своїх колег про те, що українські партії не можна порівнювати із німецькими. Адже в Україні партії більше нагадують бізнес-структури. При цьому багато партій взагалі не беруть участі у виборах. Крім того, політичні сили зникають фактично відразу, як тільки їх лідери втрачають свої позиції. Як приклад, «Наша Україна» та «УДАР». У той же час пані Бауманн відзначила, що в Україні є сильні політики на місцевому рівні. Багато людей цікавляться політикою і готові брати в ній участь. Але парадокс в тому, що небагато із них хочуть бути членами своєї партії після виборів. Тобто, зв’язок із партією носить більше характер практичного зиску, аніж ідеологічної спрямованості. Загалом питання ідеології українських партій є одним із найбільш проблематичних. Навіть самі партійці часто не можуть пояснити, на який світоглядних засадах побудована діяльність їхньої партії. Партії повинні бути спроможними пояснити виборцями свої цінності. До прикладу, у чому переваги децентралізації влади, які реформи треба проводити, як Україна має інтегруватися в європейське співтовариство. На разі політики цим майже не займаються. Щодо партійної системи Німеччини, то вона є однією із найстабільніших в світі. На відміну від, до прикладу, Франції чи Нідерландів. На думку пані Бауманн, навіть попри те, що праві та ліві популісти набирають популярності в Європі, у Німеччині їх діяльність встановлюється на певній межі і не переходить у недозволені форми.

Майкл Дракман, Директор Міжнародного республіканського інституту в Україні, підкреслив, що запровадження державного фінансування – це великий крок вперед для України. У той же час існують ризики щодо його належного застосування. Зокрема, партії мають правильно використати отримані ресурси. При цьому важливо сприяти появі нових політиків як на центральному, так і на місцевому рівні. Експерт позитивно відзначив прихід до влади в окремих містах активних міських голів, які є членами партій. Зокрема, відзначив таку практику в Миколаєві та Трускавці. Порівнюючи України та США, підкреслив, що в США влада більше сконцентрована на місцях, тоді як в Україні – вся політична та партійна діяльність зосереджена в Києві. Для партій на разі має бути важливо активніше працювати на місцевому рівні. Серед іншого долучатися до таких реформ як, наприклад, реформа ОСББ. Партії мають пояснювати для місцевих жителів, якими є плюси та ризики від проведення реформ. Для цього також можна використовувати сучасні засоби комунікації, такі як соціальні мережі на кшталт Фейсбук. У той же час партії не повинні забувати про те, що така комунікація має бути «живою» і забезпечувати двосторонній зв’язок. У перспективі такі дії забезпечать кредит довіри громадян до партій.

Вім Борреманс, Менеджер політичних програм НДІ, представив результати опитування щодо ставлення громадян України до політичних партій. Зокрема, в ході дослідження виборцям ставилися питання щодо їх очікувань від діяльності політичних партій. Абсолютна більшість респондентів погодилися із тим, що партії мають бути відповідальними, представляти громадян та комунікувати із виборцями. Як зазначив пан Борреманс, це робить Україну дуже схожою на держави ЄС, де виборці очікують схожих речей від партій. Тому партії мають наздогнати українців і виправдати їх очікування. Сприяти цьому має, в тому числі, державне фінансування партій. Держава та партії мають йти до громадян і пояснювати, чому прозорість фінансування важлива для демократії. Тоді громадяни підтримають цю ідею. Також він поділився власним досвідом спілкування із виборцями. Зокрема, зазначив, що сам є членом партії і йому та його колегам подобається спілкуватися із виборцями. Це те, чим має займатися партія. Політичні партії мають стукати виборцям в двері, організовувати різноманітні події, розсилати новини тощо. Партія має прислухатися до виборців і робити відповідні висновки. У перспективі важливо зробити так, що партії перестали бути штаб-квартирами у Києві, а розвивали свої регіональні офіси.

Денис Ковриженко, Радник з правових питань IFES-Україна, підкреслив, що втручання держави у внутрішьопартійну діяльність не вітається міжнародними інституціями (Венеціанською Комісією та ОБСЄ). Він також прокоментував висловлені раніше ідеї щодо проведення зовнішнього аудиту політичних партій. Зокрема, вказав, що дороговизна аудиту із самого початку закладалася як запобіжник для діяльності технічних проектів. Проте ключова проблема в тому, що в цьому напрямку відсутні дієві санкції. Непроходження аудиту – це 6 800 грн. штрафу. Він також зазначив, що НАЗК не може складати адміністративні протоколи на порушників закону, оскільки немає відповідальних осіб. Крім того, наголосив, що в Україні склалася така ситуація, коли вигідніше не подати звіт, ніж подати його з недостовірною інформацією. Тому що звіт із недостовірними даними – це кримінальна відповідальність. Експерт наголосив, що санкції мають бути пропорційними та дієвими. Важливо також поступово забезпечити перехід до створення електронної системи подання звітів (як у випадку із е-деклараціями). Він також загалом погодився із ідеєю про означення в законі напрямків використання державних коштів. Вказав, що окремі країни Європи мають відповідний досвід (Латвія, Литва, Іспанія). У той же час експерт назвав сумнівною ініціативу щодо механізмів розподілу коштів між центральними офісом та місцевими організаціями партії.  

Юрій Якименко, Заступник генерального директора з аналітичної роботи Центра Разумкова, зазначив, що для розробки дорожньої карти перш за все потрібно розуміти мету таких кроків. Фактично це те, якими ми хотіли б бачити політичні партії: програмно ідеологічними, всеукраїнськими із чітким членством. Проте таке розуміння політичних партій є дещо спрощеним. Адже у світі існують різні партійні системи і партії відрізняються одна від одної. До прикладу, в Європі останнім часом спостерігається драматичне зменшення кількості членів у партіях. Тобто, партії перестають бути організаціями, заснованими на фіксованому членстві. Тому єдиноправильного підходу до політичних партій не існує. Натомість, варто робити такі кроки, які б сприяли виконанню партіям їх першочергових функцій. Зокрема, представництва інтересів виборців, формуванню еліти, реалізації влади. Відповідно до результатів опитування 72% громадян вважають, що партії не виконують свої функції в суспільстві. Експерт підтримав пропозиції КВУ щодо унормування напрямків діяльності політичних партій. Особливо відзначив важливість створення при партіях аналітичних центрів, які б перевели діяльність партій у більш змістовну площину.

Володимир Фесенко, Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» серед проблем партійної системи України зазначив надмірну залежність партій від їх лідерів. Якщо падає рейтинг політика, то, як правило, зникає і відповідна політична сила. Схожа ситуація має місце й в інших державах Східної Європи, тому це можна розглядати як одну із проблем молодих демократій. Пан Фесенко наголосив на тому, що ключовою метою партійної реформи має бути не стабілізація, а демократизація партій. Партії мають залучати громадян до політики, але надмірна «партізація» суспільства (масове членство в партіях) є невиправданим кроком. Щодо німецького досвіду створення партій, то експерт назвав його одним із кращих у світі, але підкреслив, що німецькі партії формувалися в інших соціально-економічних умовах. Також пан Фесенко прокоментував ініціативи КВУ щодо внесення змін до закону про політичні партії. Зазначив, що основою будь-яких змін мають бути міжнародні стандарти. Підтримав ініціативу щодо заборони політичної реклами за бюджетні кошти. Проте зазначив, що варто конкретизувати це положення. Зокрема, дозволити партіям розвивати власні ЗМІ (газети, сайти, листівки), а заборонити речі на кшталт реклами на телебаченні.

Юрій Ключковський запропонував розглянути питання діяльності політичних партій в Україні із іншого боку. Зокрема, він підкреслив, що у Європі існує два підходи до діяльності партій. Перший (німецько-австрійський), відповідно до якого партії розглядаються як особи публічного права. Другий (французький), де партії є особами приватного права. Від того, як розглядаються партії, залежить те, якими мають бути вимоги до їх діяльності. Пан Ключковський наголосив, що в Україні відсутній єдиний підхід до діяльності політичних партій. При цьому фактично домінує цивілістичний підхід, відповідно до якого партії є юридичними особами приватного права. Проте парадокс ситуації полягає в тому, що вимоги держави до політичних партій такі як до осіб публічного права. До прикладу, невиправдано дорогим залишається створення партій. Така ситуація виникла із прийняттям в 2011 році змін до законодавства, що регулюють діяльність громадських об’єднань. Фактично з цього часу політичні партії є обмеженими у своїй діяльності. До прикладу, на сучасному етапі партії не мають свідоцтва про реєстрацію. Єдиний документ, який вони можуть отримати – це витяг з реєстру про реєстрацію партії. Раніше партії також мали статут із печаткою міністерства, але зараз такого документу немає. Внаслідок цього, наприклад, не зрозуміло, чи у відповідності до статуту партія провела свій з’їзд. Проблемною є реєстрація місцевих організацій партій як юридичних осіб. Адже відповідно до норм цивільного законодавства в складі юридичної особи не може існувати іншої особи із таким же статусом. Ці та інші проблеми свідчать про недосконалість цивілістичного підходу до розуміння політичних партій і не сприяє належній діяльності політичних сил.

Володимир Цибулько, політичний експерт, зазначив, що при проведенні партійної реформи варто враховувати майбутні зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Крім того, пов’язаними експерт назвав реформування виборчого законодавства із розвитком партій. Загалом серед проблем партійної системи пан Цибулько назвав неучасть партій у виборах. Із 300 партій участь в останніх місцевих виборах взяли близько 80 політичних сил. Також експерт висловив точку зору, що участь у виборах повинні брати лише члени партії. Це дозволить громаді вимагати від партії відповідальність за дії своїх обранців. Партії повинна бути відповідальною за тих осіб, яких вона пропонує виборцями.

Андрій Дуда, зовнішній експерт КВУ, зазначив, що ключовою ідеєю при проведенні партійної реформи має стати «децентралізація партійного життя». Місцеві організації партій отримали серйозні можливості для розвитку в регіонах. Зокрема, саме вони формують місцеві ради, приймають бюджет і загалом відповідають за розвиток громад. Натомість, партії майже не займаються місцевими ініціативами (особливо на рівні району). Тому треба стимулювати їх до відповідної діяльності. Забезпечити такі кроки має державне фінансування політичних партій. Партії не мають бути проміжною ланкою від бюджету до ЗМІ. Тому кошти мають бути спрямовані не на рекламу партій, а на розвиток їх місцевих організацій.

Микола Давидюк, Директор Аналітичного центру «Політика», підкреслив важливість державного фінансування партій. Зазначив, що це має сприяти ситуації, коли партії готуватимуть інтелектуальний продукт. Обмежувати діяльність партій не варто, але потрібно спрямувати їх роботу в правильне русло. Партії мають готувати молодих лідерів, надавати виборцями аналітику щодо проведення ключових для держави реформ. При цьому кошти варто вкладати не в матеріальні аспекти (до прикладу, закупівлю комп’ютерів), а в смислову діяльність.

Яків Гольденберг, голова Ліберально-демократичної партії України, відзначив той факт, що розмова про кількість партій в Україні ведеться вже більше 20 років. При цьому підкреслив, що партій може бути стільки, скільки хочуть самі громадяни. Але держава повинна мати можливість скасовувати реєстрацію тих партій, які не беруть участь у виборах. Пан Гольденберг підкреслив, що Ліберально-демократична партія України послідовно виступає за державне фінансування політичних партій. При цьому він назвав проблемним подання фінансових звітів політичними партіями. Для того, щоб підготувати звіт партія повинна мати відповідних працівників у штаті, а в умовах обмежених ресурсів це не завжди можливо зробити (особливо на рівні місцевих організацій). Тому вимоги щодо фінансової звітності мають стосуватися не всіх партій, як це є зараз, а лише тих, які отримують державне фінансування.

Василь Гацько, співголова Політичної партії Демократичний Альянс, зазначив, що реформувати українські партії складно, оскільки вони такому реформуванню не підлягають. Партії знайдуть будь-які способи для того, щоб обійти встановлені правила. Як приклад, навів ситуацію із можливим запровадженням системи відкритих списків. При цьому, пан Гацько підкреслив, що Демократичний Альянс послідовно виступає за державне фінансування політичних партій. У той же час відзначив, що, попри очікування суспільства, вплив олігархів на політичні партії не зменшився. Також підкреслив, що партії фактично продовжують блокувати діяльність активістів на місцях. Щоб змінити ситуацію держава та громадянське суспільство мають займатися просвітницькою діяльністю. Зокрема, розповідати виборцям, як мають виглядати та чим займатися справжні політичні партії. Також має бути прийнято нове виборче законодавство, в якому було б зменшено вагу грошей в політиці. Першочерговим завданням на думку пана Гацька є скасування мажоритарної складової виборів.  

Віталій Купрій, член президії політради партії УКРОП, запропонував зменшити виборчий бар’єр, який має подолати партія для отримання коштів із Державного бюджету. Він має становити не 2% як зараз, а 1%. Цих коштів було б достатньо для того, щоб партія мала бодай один офіс в області, у якому працювала хоча б 1 людина. Пан Купрій також назвав несправедливим той факт, що при визначенні партій, які мали отримали кошти з бюджету, враховувалися останні вибори до парламенту. Натомість, варто було б брати до уваги останні місцеві вибори 2015 року, які, на думку пана Купрія, показали реальну підтримку партій виборцями.  

Олексій Горецький, Виконавчий директор Рівненського КВУ, зазначив, що партійна реформа має сприяти зростанню довіри виборців до політичних партій. Адже зараз рівень підтримки партій з боку громадян знаходиться на критично низькому рівні. Процес партійного будівництва в України відзначається своєю хаотичністю. Феноменом є поява так званих регіональних партій, діяльність яких обмежують 1-2 областями, а інколи – одним містом. Партії мають навчитися комунікувати із виборцями. Для цього, в тому числі, потрібно розбудовувати осередки на місцях. Сприяти такі діяльності партій має більш справедливий розподіл коштів із Державного бюджету.

Дементій Бєлий, Голова правління Херсонського КВУ, ознайомив учасників заходу із діяльністю партій на Херсонщині. Зокрема, відзначив, що партії переважно не мають чіткої стратегії розвитку, а тому є доволі непередбачуваними. Частою є ситуація, коли напередодні виборів в осередків партії змінюються керівники і це впливає на загальний вектор діяльності. Сприяють цьому фактично диктаторські статути політичних партій, які дозволяють при бажанні змінити будь-якого керівника осередку. Щоб змінити ситуацію партії мають запроваджувати механізми внутрішньо партійної демократії. Члени партії повинні мати змогу впливати на рішення центрального апарату партії. Крім того, пан Бєлий закликав внести зміни в Закон «Про місцеві вибори», які б передбачали друк передвиборчих програм, як це було раніше.

Станіслав Жолудєв, Голова Правління ВГО КВУ, зазначив, що питання реформування партійної системи України залишається актуальним вже більше 15 років. Проблемою є те, що партії фактично не працюють на місцях. Навіть розшукати контакти місцевих організацій партій часто є проблемою. До прикладу, із 320 партій, що мають осередки в Дніпропетровській області, реально знайти вдалося лише 36 (такі осередки бодай мали сторінки в соцмережах). Щодо заборони витрачання державних коштів на рекламу, то варто запропонувати партіям щось взамін. В іншому випадку, на думку пана Жолудєва, – це лише призведе до збільшення так званої «джинси». Успішність реформування партій залежить, в тому числі, від дії громадськості та ЗМІ, які мають доносити до виборців інформації про те, як працюють партії. 


Мультимедіа
Фото
Вибори на окупованих територіях України: вирішення проблеми