На тлі нового раунду переговорів щодо завершення війни в Україні, активізувалася дискусія про проведення виборів під час війни. Спочатку президент США Дональд Трамп публічно дорікнув тим, що Україна нібито прикривається війною та не проводить голосування, на що президент України Володимир Зеленський повідомив, що США зверталися із запитом щодо проведення в Україні саме президентських виборів, і що він вже дав доручення народним депутатам для підготовки відповідних законодавчих змін.

В інтервʼю Главреду голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель розповів, чому вибори в Україні неможливо проводити без припинення вогню, як Росія спробує скористатися нестабільністю виборчого процесу, та чи можна буде результати виборів під час війни вважати законними.

Я б не став розглядати заяву Трампа як прямий примус до проведення виборів. Це не була заява, яка чітко вказує, що Україна має негайно їх провести. Радше йдеться про елемент політичного тиску на Володимира Зеленського – як складову переговорного процесу та обміну взаємними звинуваченнями.

Напруга, непорозуміння і конфлікт між українським та американським президентами, які виникли ще в лютому цього року під час зустрічі в Овальному кабінеті, нікуди не зникли. Неприязнь зберігається. З іншого боку, заява Трампа була елементом тиску ще й тому, що він говорив не лише про вибори, а й про інші проблеми в Україні, зокрема корупцію. Достатньо згадати риторику про Монако, де, мовляв, кожен другий дорогий автомобіль має українські номери.

Тому я б розцінював це саме в такому форматі. Але низка витоків інформації щодо планів мирних переговорів вказує на те, що тема виборів може стати частиною майбутніх домовленостей. Про це, зокрема, йдеться в плані Віткоффа-Дмитрієва, який росіяни оприлюднили в медіа, а також у низці інших сценаріїв.

І тут виникає серйозна небезпека. Проведення виборів як складової мирних домовленостей несе для України кілька суттєвих ризиків. По-перше, це ризик затягування переговорного процесу. Якщо йдеться про президентські вибори, то це щонайменше 90 днів виборчої кампанії та кілька місяців підготовки. Тобто мирні домовленості можуть розтягнутися на пів року або навіть більше. Це значний проміжок часу, який Росія використає для зриву домовленостей, бажано чужими руками.

По-друге, і це ключове, – безпековий компонент. Коли ми говоримо про російське втручання у вибори на Заході, то маємо на увазі кібератаки, фейки та інші механізми. В Україні це може виглядати зовсім інакше: теракти, мінування виборчих дільниць та інші технології, щоб суттєво знизити явку, після чого Росія спекулюватиме тим, що президента було обрано незначною кількістю голосів.

Вибори без урахування безпекового компоненту – це взагалі не вибори. Якщо ми не можемо забезпечити повноцінну агітацію для кандидатів, то про яку кампанію йдеться? Чи може кандидат в умовах воєнного стану зустрічатися з виборцями, проводити мітинги, поїздки регіонами? Очевидно, що ні. Це буде неповноцінна виборча кампанія. Чи можливі вибори й агітація в прифронтових регіонах за десятки кілометрів до лінії фронту? Так само очевидно, що ні. І без цих складових важко уявити вибори, які відповідали б міжнародним стандартам.

Окреме питання – громадяни виборчого віку, які перебувають за кордоном. Йдеться приблизно про 5 мільйонів осіб віком 18+. Сьогодні 95% з них фізично не зможуть проголосувати, оскільки перебувають далеко від виборчих дільниць, посольств чи консульств, де могли б реалізувати своє виборче право. Уявіть матір, яка втекла від війни з маленькими дітьми. Чи поїде вона до Кельна чи Берліна, щоб проголосувати? Очевидно, що ні, тому що перешкодою буде фінансовий фактор.

Якщо в таких умовах гіпотетично провести вибори, наскільки можна буде вважати ці результати законними?

Закон не передбачає нижньої межі участі виборців у голосуванні. Теоретично, навіть якщо на виборчу дільницю прийде один громадянин з багатомільйонної країни та проголосує, вибори будуть вважатися такими, що відбулися, тобто повністю легітимними.

Але ж питання не лише в юридичній, а й у суспільній легітимності, оскільки Росія обстрілами, терактами та іншими діями може суттєво впливати на явку в окремих регіонах. Додайте до цього неможливість голосування мільйонів громадян за кордоном – і питання суспільного сприйняття результатів та виборчої кампанії стає критичним.

Крім того, вибори не можуть проходити в умовах обмежень для засобів масової інформації, тому поняття "єдиний телемарафон" і "виборча кампанія" просто несумісні. Саме це словосполучення звучить абсурдно.

Також нагадаю, що в інформаційному полі України широко присутні проросійські та російські анонімні телеграм-канали, які охоплюють величезну аудиторію. За моїми дуже скромними підрахунками, близько 10-15 мільйонів українців регулярно споживають такий контент. Це прямий шлях до масштабних маніпуляцій.

Отже, якщо ми хочемо повноцінний, якісний виборчий процес, який відповідав би міжнародним стандартам, уже зараз потрібно готуватися до повоєнних виборів. На жаль, попри заклики експертів упродовж останніх років, жодної системної підготовчої роботи проведено не було.

За цей час можна було б, наприклад, напрацювати, адаптувати, змоделювати й перевірити механізм голосування поштою для українців за кордоном. І в нас би не було з цим проблеми, бо ми "закрили" це питання повністю. Можна було б напрацювати інші механізми або голосування внутрішньо переміщених осіб, або для їх швидкої адаптації в нових громадах, щоб уникнути виборчого туризму під час кампанії – а це серйозний ризик насамперед для місцевих виборів. На жаль, ці механізми також недопрацьовані.

Тому ми маємо всі підстави говорити про те, що до повоєнних виборів, якщо вони відбудуться протягом найближчого року, держава не підготовлена: законодавчі зміни не готові.

Якщо говорити про парламентські вибори, то очевидно, що виборчу систему необхідно змінювати вже на наступні вибори до Верховної Ради. Це потрібно для того, щоб забезпечити повноцінну участь у виборчому процесі для військових політичних партій. Це питання досі фактично не розглядалося. Тож станом на зараз ми до проведення таких виборів не готові.

Яким чином можн

Я думаю, що тут варто чітко розмежовувати рівні проблеми. Конституція прямо забороняє проведення парламентських виборів. На моє глибоке переконання, ці норми Конституції поширюються також і на президентські, і на місцеві вибори. Тобто проведення виборів в умовах правового режиму воєнного стану є неможливим.

Але це моя позиція як експерта і представника громадської організації "Комітет виборців". Політики ж думають інакше. Зокрема, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук свого часу заявляв, що Конституція нібито не забороняє проведення виборів. Для цього, на його думку, достатньо внести зміни до закону "Про правовий режим надзвичайного стану" та до Виборчого кодексу. Формально це –226 голосів у парламенті.

Фактично йдеться про політичне тлумачення Конституції на власний розсуд. Але це свідчить про існування ймовірності створення політико-правового механізму для проведення виборів в умовах воєнного стану. Таке рішення може бути ухвалене навіть із порушенням норм Конституції – при цьому реальної відповідальності за це не передбачено. І, на жаль, це не перший випадок, коли конституційні норми ігноруються. Тому я не виключаю сценарію, за якого вибори можуть бути проведені навіть в умовах воєнного стану – за умови певного "виборчого перемир’я".

а змінювати виборче законодавство в умовах війни? І наскільки реалістично вкластися в термін, про який говорять – умовні 100 днів, – щоб ухвалити справді якісні зміни?

Що для цього потрібно? Якщо для парламентських виборів необхідно докорінно змінювати і виборчу систему, і виборче законодавство, то з президентськими виборами у нас залишається проблема з голосуванням громадян за кордоном, низка питань безпекового характеру. Наприклад, що робити з виборчими дільницями під час повітряної тривоги? Як переривати і відновлювати виборчий процес? Що робити з виборчою документацією? Чи проводити евакуацію на дільниць? Окремо стоїть питання голосування військовослужбовців.

Тобто це надзвичайно складний комплекс безпекових викликів, на які наразі немає готових рішень. Тут потрібна глибока ревізія законодавства, але на сьогодні за цю роботу поки що ніхто не брався.