Голова КВУ Олексій Кошель про перші повоєнні вибори, ризики проведення виборів як частини мирних домовленостей та безпекові загрози.

Я входжу до складу робочої підгрупи, яка займається питаннями організації виборів на закордонних виборчих дільницях. Зараз є підстави говорити про те, що робота групи призупинена — вже близько двох місяців засідання не проводять. Окремі підгрупи допрацьовують різноманітні юридичні механізми, пов’язані з низкою аспектів, зокрема голосуванням військових, голосуванням у прифронтових регіонах. І ця робота триває. За бажання її можна прискорити і в разі потреби у швидкому часі питання може бути винесене на розгляд парламентського комітету.

2. Я не бачу зараз нагальної потреби прискорювати формат прийняття законодавства про повоєнні вибори. Наголошую, що йдеться саме про законопроєкт про президентські вибори. Перспектив урегулювання війни та проведення виборів у найближчий період війни, на превеликий жаль, ми не бачимо, а проведення виборів в умовах правового режиму воєнного стану містить величезну кількість ризиків, включно зі спробами зриву голосування, мінімізації явки, тобто використання різноманітних механізмів для того, щоб підірвати довіру до виборчого процесу. Це особливо великий ризик. Вибори можуть стати частиною мирних домовленостей із Росією — у цьому є дуже велика небезпека. Тому, власне, немає особливої нагальної потреби саме зараз прискорюватися. Коли створювалася робоча група, побутувала думка про можливість досягнення перемир’я та проведення виборів наприкінці весни. Зараз такого оптимізму поки що ми не бачимо.

Виходячи з логіки виборчого законодавства черговість виборів мала би бути наступною: президентські, парламентські, пізніше місцеві вибори. Є логіка виборчого законодавства, норми закону, але український парламент може прийняти й іншу черговість, може об’єднати проведення виборів. Та мені не віриться саме в такі механізми. Думаю, що черговість проведення виборів збережеться, бо вона відповідає політичній логіці, потребам сьогоднішньої влади і монобільшості, тому що ті відсотки, які отримає Володимир Зеленський на президентських виборах, покращать можливості для його команди прийти до парламенту, подолати виборчий бар’єр. Це моє бачення політичної логіки, але я не виключаю, що воно може бути іншим, і буде спроба пограти з черговістю виборів. Попереду на нас чекає багато суперечок, пов’язаних зі спробами нав’язати певний політтехнологічний сценарій організації виборів. До прикладу, ми вже бачили намагання організувати вибори в електронному форматі — такі заяви лунали від представників влади. В цьому я бачу логіку політтехнологічного характеру, яка б дозволяла залучати голоси молодих виборців, що могло би бути вигідним для окремої політичної сили. Я не виключаю, що можуть бути спроби і понизити віковий ценз для виборців, про що раніше заявляли представники влади.

3. Я думаю, що достатнього проміжку часу, на превеликий жаль, ми не отримаємо. З огляду на внутрішньополітичні події, цілком очевидно, що для влади буде вигідний швидкий формат проведення виборів. Власне, для того, щоб головні опоненти влади, а це будуть умовні військові політичні партії, не змогли набрати ваги: побудувати організаційну мережу, виборчі мережі, провести повноцінні виборчі кампанії, акумулювати кошти. Це потребує значного часу. Виходячи з цієї логіки, думаю, що для влади буде вигідний швидкий формат проведення виборів.

Якщо говорити про підготовку до виборів, я б швидше говорив не про вибори, а про відновлення демократичних інституцій, повноцінного мовлення українського телебачення, про інші аспекти, пов’язані з виборами. Наприклад, на п’ятому році повномасштабної війни я не бачу жодної логіки у тому, щоб обмежувати повноцінне мовлення українських телеканалів і продовжувати існування у форматі єдиного марафону новин. Якщо ця практика була виправдана у перші місяці широкомасштабного вторгнення, то зараз це швидше нагадує відбудову інформаційного формату пізнього Радянського Союзу, що не характерно для демократичної держави. Тому логіки у єдиному марафоні немає жодної.

Але натомість в інформаційному полі діє «закон сполучених посудин» — оскільки громадяни не отримують повноцінної інформації через телебачення, вони йдуть шукати цю інформацію в анонімних джерелах, зокрема в телеграм. Тому в нас повністю зруйноване інформаційне поле, на руїнах якого вибудували покруч популярних телеграм-каналів, телеграм-мереж. Вони мають власників і мають чітке політичне забарвлення. Коли ми говоримо про демократичні вибори, то я вважаю, що відновлення повноцінної роботи телебачення, що зменшить вплив телеграму в країні автоматично, мало би відбуватися саме зараз.

У робочій групі побутує думка про мінімум піврічний період часу для підготовки виборчого процесу, але очевидно цього не буде. Навіть терміну в рік чи півтора роки нам теж не буде достатньо для того, щоб підготуватися.

4. Окрім телеграм-каналів, ключовим буде питання законодавчого регулювання реклами в мережі інтернет, зокрема в соціальних мережах. Це буде питання чистоти виборчих коштів, пов’язаних із фінансуванням медійної складової у виборчій кампанії. Щоб у нас не було ейфорії, варто нагадати досвід сусідів, де роль російських або проросійських медіа була надзвичайно великою. Росія не просто втручається у вибори в країнах Європи чи у Сполучених Штатах, вона інколи працює як бульдозер, виконуючи руйнівну функцію. Наприклад, я намагався проаналізувати кількість української аудиторії проросійських і російських проросійських телеграм-каналів — сумарно нарахував понад 10 мільйонів, це надзвичайно багато. І тут уже питання не телеграму, це питання національної безпеки. Завдяки проросійським каналам, які відкрито працюють, можна посіяти паніку, створити масштабні провокації, збільшити чи зменшити явку виборців, поширивши лише неправдиву інформацію, наприклад, про псевдозамінування або теракти на виборчих дільницях. Я давно є прихильником ідеї про заборону телеграму як мінімум на період дії правового режиму воєнного стану. З технічного боку це зробити надзвичайно складно, але ми бачимо, що ані уряд, ані парламент не зробили жодних кроків для того, щоб принаймні обмежити чи врегулювати роботу цієї мережі. У цьому плані є показовою робота парламентського комітету з питань свободи слова, який складається лише з трьох народних депутатів, один з яких, Нестор Шуфрич, має проблеми із законом і не може брати участь у роботі комітету. За такого ставлення до питань свободи слова ефективність роботи в цьому напрямі може бути може бути лише мінімальною. Тому всі розмови політиків про обмеження або заборону телеграму я сприймаю, на превеликий жаль, винятково як піар-ігри, як намагання зробити красиві дії, красиві кроки. Але при цьому вони не знаходять відображення у проєктах законодавчих актів і немає жодних перспектив у планах законодавчої роботи.