У Києві 12 травня відбувся міжнародний круглий стіл «Підтримка політичних партій поза межами державного фінансування». Захід організовано ВГО «Комітет виборців України» за підтримки Національного демократичного інституту.
Зі вступним словом виступив заступник директора Національного демократичного інституту (НДІ) Ієн Вудвард. Він привітав учасників заходу і закликав до плідної дискусії. Зокрема, пан Вудвард наголосив на важливості заходу і вказав, що метою проекту було підвищення прозорості підтримки партій та справедливого розподілу комунального майна. Він також подякував уряду Канади за підтримку НДІ та, зокрема, цього проекту. При цьому пан Вудвард нагадав, що Комітет виборців України є близьким партнером НДІ із 1994 року.
Модератором заходу виступив голова КВУ Олексій Кошель. Він наголосив на важливості державного фінансування партій в Україні, але також висловив певні зауваження до чинного законодавства з цього питання. Зокрема, вказав на те, що політичні сили часто використовують держкошти на політичну рекламу, а не на розвиток, що підриває саме ідею держфінансування. Важливо, щоб кошти були спрямовані на змістовну діяльність партій: розробку альтернативних рішень місцевої влади, зустрічі із виборцями тощо. Загалом держфінансування обходиться українським виборцями у 13 грн. на рік, що дорожче, ніж у сусідній Польщі. Проте ситуація із його реалізацією є порівняно кращою, аніж у сусідній державі.
Наталія Линник, керівник програм ВГО КВУ, презентувала фінальний звіт за проектом і, зокрема, зосередилася на тих заходах, які були організовані під час його реалізації. Пані Линник детально зупинилася на питаннях методології проекту, його мети та завдань. Також вона окреслила основні етапи дослідження серед яких надсилання запитів до міських рад міст обласного значення, проведення анкетування представників політичних партій, організація тематичних воркшопів, проведення громадських обговорень (в 5 містах) та глибинних інтерв’ю. Фінальним етапом стала підготовка аналітичного звіту за результатами проекту, який був презентований під час заходу.
Денис Рибачок, аналітик ВГО КВУ, розповів про основні висновки дослідження. Зокрема, наголосив, що в 79 містах обласного значення із 149 політичні партії мають право оренди комунального майна за пільговою ціною (як правило, 1 грн. на рік). Однак політичні партії переважно не користуються такою можливість. Партії орендують комунальне майно лише в 41 місті. Найчастіше орендують приміщення ВО «Батьківщина», ВО «Свобода» та БПП «Солідарність». Однією із причин того, що партії не бажають орендують майно навіть за пільговою ціною, є непрозорість процедури оренди. Про це свідчать результатів опитування представників політичних партій на місцях. Всього було опитань 105 представників партій. Так, 55% респонденів назвали процедуру надання в оренду майна непрозорою, 57% зазначили, що окремі партії отримали переваги при прийнятті рішення щодо оренди, 76% вважають, що їм не надали приміщення через те, що місцева влада не бажає рахуватися з їхніми інтересами.
Богдан Горбань, юрист ВГО КВУ, розповів про підписання меморандумів із органами місцевого самоврядування, які виступили за прозорість надання комунального майна політичним партіям. Також він підкреслив, що питання оренди комунального майна належить до повноважень місцевих рад, що породжує певну різноманітність випадків. Зокрема, в одних містах ради надають партіям право оренди комунального майна, а в інших - ні. Він також додав, що у низці областей України комунальні приміщення продовжують орендувати політичні партії, які фактично не ведуть активної політичної діяльності. Зокрема, це стосується «Партії Регіонів» та Комуністичної партії України. Загалом у 51% міст комунальне майно орендують лише партії, що представлені в міській раді. Тобто, отримали депутатські мандати за результатами місцевих виборів 2015 року.
Марія Кучеренко, аналітик ВГО КВУ, зазначила, що покращити ситуацію із доступом до комунального майна спроможна концепція партійного дому. Це передбачає використання одного чи кількох приміщень, що перебувають у комунальній власності, які б надавалися політичним партіям та/або громадським організаціям в оренду почергово. Тобто, в певні дні тижня певним партіям/громадським організаціям (зі створенням графіку, який би чітко фіксував право бажаючих партій на приміщення). Також в тих містах, де політичним партіям вже надано право оренди комунального майна за пільговою ціною, варто прийняти окреме Положення міської ради, яке б чітко регулювало порядок надання майна в оренду на пільгових умовах. Інформацію щодо порядку та умов надання в оренду приміщень комунальної власності варто оприлюднювати на офіційних веб-сайтах міських рад.
Ігор Попов, народний депутат, фракція Радикальної партії Олега Ляшка, підкреслив, що чинне законодавство містить ряд прогалин, які можуть призводити до нецільового використання державних коштів. Це стосується так званих депутатських фондів, а також субвенції на соціально-економічний розвиток. За словами нардепа це є «темними місцями», які варто досліджувати. Щодо підтримки партій, то тут варто визначити, які саме партії потребують підтримки. Адже спонсорувати всі без винятку партії держава не може. На думку пана Попова підтримувати варто тільки ті політичні сили, які отримали на виборах підтримку громадян. Концепція «партійного дому» потенційно може сприяти розвиткові політичних партій на місцях. Однак це працюватиме лише в тому випадку, якщо партії використовуватимуть офіс виключно для роботи із виборцями. Нардеп назвав ненормальною ситуацію, коли в низці регіонів України офіси за пільговою ціною орендують партії, які вже давно не ведуть активної діяльності. Зокрема, Наша Україна чи СПДУ. Загалом офіси повинні орендувати лише ті партії, які мають місцевих депутатів. Якщо партія немає представників в міськраді, то й вирішувати проблеми виборців вона не спроможна.
Руслан Сидорович, народний депутат, фракція «Самопоміч», вказав на недосконалість закону про держфінансування партій. У той же час він закликав не підігрівати штучно ситуацію і загалом позитивно оцінив саму ідею держпідтримку партій. За його словами державне фінансування дає партіям можливість бути незалежними від фінансово-промислових груп. У перспективні більшість коштів мають бути спрямовані на місцеві організації, а не залишатися в розпорядженні центрального апарату. При цьому роль центральної партії полягатиме в тому, щоб пояснити місцевим осередкам як правильно використати кошти. Нардеп також торкнувся теми підкупу на виборах, зокрема, зазначив, що це є проблемою не лише того, хто підкуповує, а й того, хто продає свій голос. Щоби побороти підкуп виборцям варто роз’яснювати, що підкуп здійснюють недоброчесні кандидати, які не відстоюватимуть інтереси громадян у разі обрання до органів влади.
Віктор Таран, голова центру «Ейдос», вказав на проблематичність реалізації ідеї партійного дому. Зокрема, труднощі можуть бути в тому, щоб різні політичні партії з протилежними поглядами змогли ужитися в одному приміщенні. Щодо розміру державного фінансування, то 442 млн. грн. не є надто великою сумою. Загалом в Європі нормальною вважається практика, коли держфінансування має перекривати не більше 60% фінансування партій. Решту мають складати внески від прихильників партій. Натомість, ідея членських внесків більше не є актуальною, а тому партії мають навчитися комунікувати із малим та середнім бізнесом.
Віктор Замятін, експерт політико-правових програм Центру Разумкова, зазначив, що лише 16% громадян підтримують фінансування партій з Державного бюджету. Ще 23% громадян визнають партії виразниками своїх інтересів. Партії мають налагодити співпрацю із представниками бізнесових структур на місцях. Від цього залежатиме їх фінансове становище. Ідея про важливість членських внесків – є позавчорашнім днем, яка більше не актуальна для Європи. Партії можуть, в тому числі, самостійно заробляти кошти. Зокрема, така практика має місце у Франції, Італії, Іспанії, де партії надають свої аналітичні послуги місцевим радам за певну фінансову винагороду. Щодо пожертв від звичайних громад, то рівень їх внесків має бути співмірний із їхніми фінансовими доходами.
Олексій Сидорчук, аналітик Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, зазначив, що варто зосередитися на підвищенні прозорості механізмів надання партіям комунального майна. Зокрема, важливо розробити рекомендації до місцевих рад щодо того, як вони мають регулювати це питання. Без цих змін концепція партійного дому принципово не зможе змінити ситуацію. Загалом закон про держфінансування партій має бути змінено і частково це вдасться зробити у разі прийняття законопроекту КВУ, який вже зареєстровано у Верховній Раді. Успішність боротьби з політичною корупцією залежатиме від спроможності НАЗК розслідувати відповідні випадки. При цьому варто розуміти, що спроможність Агенства не перебуває на достатньо високому рівні через ресурсні обмеження.
Володимир Фесенко, голова правління центру «Пента», підняв питання щодо фінансової забезпеченості тих партій, які не мають держфінансування. В українських умовах партіям фактично неможливо обійтися без приватного фінансування і це варто розуміти. Однак проблема полягає в тому, що партії в Україні не вміють залучати кошти на свою діяльність. Найпростіший спосіб – це знайти кошти у великого бізнесу, але це збільшує залежність партії від бізнесових структур. Загалом в рамках боротьби з політичною корупцією має бути реалізовано кілька кроків: 1) обмеження максимального розміру внесків; 2) підвищення прозорості роботи партій; 3) ефективний аудит партії з боку НАЗК, а також аудит самого Агентства; 4) накладання санкцій на порушників чинного законодавства; 5) рівні можливості для партій під час виборів, в тому числі, заборона політичної реклами; 6) боротьба із корупцією на рівні держави, від чого залежатиме успішність протидії політичній корупції.
Алла Юрковська, аналітик ЧОГО КВУ, розповіла про досвід підписання меморандуму щодо справделивої оренди комунального майна в Каневі. Вона зазначила, що готовність політичних партій до підтримки ідеї партійного дому залежить від того, чи отримало відділення партії частину коштів в рамках держфінансування. Зокрема, відділення «Самопомочі» такі кошти отримало, а тому в ідеї оренди комунального майна не зацікавлено, тоді як із місцевою «Батьківщиною» ситуацію протилежна.
Андрій Круглашов, політичний консультант НДІ, зазначив, що ідея надання партіям доступу до комунального майна є позитивною і сприятиме розвитку політичних сил. При цьому важливо щоб всі політичні партії перебували в рівних умовах при прийнятті рішення про надання їм майна. Загалом потрібно, щоб політичні партії сприймали субсидіювання не як винагороду від держави, а як стимул до подальшого розвитку. Для політичних сил важливо отримати підтримку звичайних громадян в частині їх фінансування. При цьому метою не є безпосередньо кошти громадян, а їх підтримка і утвердження зв’язку із партією. Надмірна залежність політичних сил від єдиного джерела фінансування, зокрема, й від держави призводить до небажання партій активізувати діяльність із збору коштів з інших джерел.
Микола Давидюк, директор аналітичного Центру «Політика», наголосив на проблемі того як саме міські ради розпоряджають комунальним майна. Зокрема, на разі відсутній чіткий перелік такого майна і тих, хто його орендує. Це породжує непрозорість процесу оренди і потенційно сприяє політичній корупції. Тому проблему треба вирішувати не лише із самими політичними партіями, а й загалом із доступом до інформації про оренду комунального майна. При цьому процес оренди можна було би здійснювати за допомогою системи державних закупівель «Прозоро», що дозволило б підвищити прозорість цієї процедури.
Переглянути більше фото із заходу можна за посиланням: http://fex.net/#!283791795347
