1 жовтня 2013 року у вівторок об 11.00 в інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ» (вул. Б. Хмельницького, 8/16) відбувся круглий стіл на тему «Конституційна реформа: можливі сценарії».
В ході круглого столу було обговорено питання:
- Конституційна реформа: тяглість як стратегія.
- Європейська інтеграція як стимул конституційної модернізації: де межа?
- Фрагментарні реформи Основного Закону: мистецтво можливого чи усвідомлена необхідність?
В дискусії взяли участь: Ю.Тищенко, Р.Павленко, Ю.Кириченко, С.Балан, Н.Линник, О.Кордун та інші експерти.
Тема проведення в Україні конституційної реформи вже тривалий час продовжує залишатися одним з ключових пунктів вітчизняного порядку денного. З реформуванням Конституції пов’язані найсміливіші та найоптимістичніші очікування українських політиків, експертів, науковців, представників громадянського суспільства. Частину конституційних перетворень Україна зобов’язалася здійснити з метою гармонізації свого законодавства з європейським.
Власне в світлі європейської інтеграції 19 вересня Верховна Рада України внесла зміни до статті 98 Конституції у частині надання Рахунковій палаті повноважень контролю за надходженнями коштів до державного бюджету. З аналогічних мотивів Конституційний суд України 24 вересня визнав конституційними положення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів, який отримав схвальні відгуки від Венеціанської комісії. Однак очевидно, що за відсутності потужного тиску на вище державне керівництво з боку європейських інститутів, динаміка перебігу конституційної реформи в Україні залишалася далекою від оптимальної.
Попри все в умовах активної конституційної модернізації і для експертів, і для широкого загалу залишається невідомою загальна логіка впроваджуваних змін, їхня мета і послідовність. На даний момент питанням розробки конституційних змін від влади займається кілька центрів впливу, кожен з яких не має повної монополії на ухвалення остаточних рішень. Наприклад, до сьогодні широкому загалу недоступний текст концепції змін до Конституції авторства Конституційної асамблеї, який, за словами голови асамблеї Л.Кравчука, мав бути підготовлений до кінця травня поточного року. Водночас низка конституційних ініціатив, що з’явилися останнім часом, розроблялися в Адміністрації Президента, Кабінеті Міністрів або за участі народних депутатів.
Конституційна реформа в Україні залишається здебільшого інструментом впливу на поточну політичну ситуацію, який використовується Президентом України для підтримки необхідного тонусу в політикумі. При цьому сама позиція Президента щодо необхідних конституційних змін залишається невизначеною.
Задекларована ідея широкого політичного консенсусу з приводу необхідності модернізації Основного Закону, яка спочатку закладалася у формат діяльності Конституційної асамблеї, в нинішній момент не в повній мірі відповідає тим підходам, які домінують в рутинній роботі цього органу. Практика передачі на розгляд і ухвалення Конституційної асамблеї законопроектів, розроблених Адміністрацією Президента або урядом, починає набувати систематичного характеру. В такий спосіб Конституційна асамблея усувається від процесу підготовки комплексних системних змін до Основного Закону, натомість їй відводиться роль легітимізатора точкових конституційних правок, які навряд чи здатні посприяти кардинальному оновленню вітчизняного конституційного законодавства в інтересах всього суспільства.
Не менш сумно констатувати і те, що вітчизняні політики і вищі посадові особи, замахуючись на реформу Основного Закону, не лише не зуміли переломити стійкий тренд останніх років з нехтування норм Конституції, але й додали до нього кілька нових начерків. Адже питання дотримання Конституції є не менш важливим і вагомим, ніж питання її зміни, оскільки напряму стосується основоположної речі в демократичній державі – легітимності державної влади. На думку Ю.Кириченко, основним завданням опозиції на найближчий період має стати недопущення чергового внесення змін до Конституції України у спосіб не передбачений самою Конституцією.
Наразі влада не здійснила кроків, які б однозначно переконували в її бажанні дослухатися до позиції громадянського суспільства в ході конституційної реформи, що змушує вкрай скептично оцінювати пасажі вищих посадових осіб держави про намір створити ефективну відповідальну владу. Конституція, яка в розвинених демократичних країнах є найвищим символом стійкого суспільного компромісу щодо базових цінностей, орієнтацій та ідеологем, в нашій країні продовжує бути заручником політичних амбіцій окремих політиків та партій. В цій ситуації інститути громадянського суспільства повинні взяти найактивнішу участь у конституційному процесі шляхом фахового супроводу владних конституційних ініціатив, а також запропонувати консолідовану позицію громадянського суспільства з приводу напрямів і змісту конституційного реформування. Лише в такий спосіб вдасться досягти проведення повноцінної конституційної реформи, спрямованої на врахування інтересів людини, її прав і свобод, а також об’єктивну оптимізацію владного механізму.
Додаткова інформація про проект за адресою: http://www.spa.ukma.kiev.ua/konst/
