За останній рік в українських ЗМІ з'явилася низка статей про лідерів антивакцинаторського руху в Україні, про те, яка в них аудиторія і які меседжі поширюють. Однак єдиної зведеної картини немає, тож ми вирішили заповнити цю прогалину й зібрали інформацію про всіх більш-менш медійних українських антивакцинаторів та ковід-дисидентів.

Спроби категоризації та характерні особливості учасників руху

Поділити представників антиковідного руху на чіткі категорії не завжди просто, адже зараз усі більш-менш активні його учасники практично миттєво стають блогерами з великою аудиторією, а середовища дуже тісно переплетені між собою.

Характерно, що значна кількість українських активістів антиковідного руху займалася політикою до пандемії (майже завжди без особливих успіхів) або ж почала нею займатися після березня 2020 року. Хоча голосів на виборах особливо не додалося, однак тепер антиковідна діяльність допомагає їм збирати досить серйозні суми як пожертви.

Історія політичних невдач активістів антиковідного руху:

• Остап Стахів – лідер партії "Ідея нації", 2020 року балотувався на посаду міського голови Львова, а 2019-го йшов у народні депутати як самовисуванець;
• Сергій Мікітен – у 2020-му балотувався до Київради від "Нашого краю" Сергія Шахова. Крім того, у грудні 2019-го без успіху брав участь у конкурсі на посаду голови Держслужби з етнополітики та свободи совісті;
• Віктор Вікарчук – 2020 року балотувався до Хмельницької облради від ОПЗЖ, а у 2010-му – до Хмельницької міськради від "Команди Віктора Балоги";
• Антон Гура – у 2015 році йшов до Київради від партії "Укроп";
• Вікторія Шилова – в березні 2021-го балотувалася в народні депутати від проросійської партії "Держава". Це була вже 11-та її спроба потрапити до влади: з 2006 року вона змінила низку політичних партій (серед них Блок Павла Лазаренка, Партія регіонів, Радикальна партія Ляшка, "Наш край");
• Дмитро Гнап – 2019-го балотувався в президенти України.

Варто зауважити також, що не всіх людей, про яких ітиметься нижче, можна однозначно назвати активістами антивакцинаторського руху: деякі виступають не так проти щеплень, як проти саме примусових щеплень, або ж виступають за "права і свободи громадян". Однак аргументи, якими вони керуються, часто дуже подібні саме до "антивакцинаторських".

Не всі представники руху є конспірологами, хоча таких більшість.

З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

На думку медіаекспертки та засновниці волонтерської ініціативи з інфогігієни "Як не стати овочем" Оксани Мороз, розвиток антивакцинаторського руху в Україні можна умовно поділити на два етапи: до літа 2020 року і після.

Перший етап характеризувався лише поодинокими публікаціями блогерів, які відверто хайпували на гарячій темі. Водночас ситуацію допомагали розхитувати як внутрішні сили, так і північний сусід. Згадаймо, як маловідомий тоді блогер Антон Гура в прямому ефірі телеканалу "1+1" поширював дезінформацію та паніку про літак з Мілана.

Уже влітку 2020 року, коли звичайні люди потроху оговтувалися від першого локдауну, в Україні почав формуватися повноцінний антиковідний рух, завданням якого стало генерування фейків і поширення їх на масову аудиторію.

До лав руху долучаються пасіонарії з поглядами, що не вписуються в наукову картину світу (езотерики, конспірологи, прихильники народної медицини), а також блогери та юристи. Тематика їхніх виступів часто виходить за межі ковіду та вакцин і охоплює такі явища, як "тарифний геноцид", продаж сільськогосподарської землі чи порушення прав людини, тобто теми, що хвилюють дуже широку аудиторію. І якщо вони раніше не мали спільних точок дотику, то тепер їх об'єднав ковід.

Активісти почали влаштовувати провокації й демонстративно ігнорували маски (які вони одразу стали називати "намордниками") у приміщеннях або намагались увірватися (звичайно, теж без масок) до інфекційних відділень, щоб показати, що ті нібито порожні й пандемії не існує.

Ближче до кінця 2020 року рух почав змінювати акценти: риторику "ковід – це звичайний грип" та боротьбу з масками стали витісняти мітинги проти вакцинації, а згодом і нібито боротьба за права і свободи людей.

Уже у 2021 році, коли нарешті з'явилися перші вакцини, антивакцинаторська тема виходить на перший план.