ФІНАЛЬНИЙ ЗВІТ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПОЗАЧЕРГОВИМИ ВИБОРАМИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 25 ТРАВНЯ 2014 РОКУ

Протягом лютого – червня 2014 р. ВГО КВУ та його регіональні відділення здійснювали довгострокове спостереження за перебігом виборчого процесу з позачергових виборів Президента України, у тому числі – діяльністю ЦВК щодо організації та проведення виборів, утворенням та діяльністю виборчих комісій нижчого рівня, здійсненням передвиборної агітації, організацією голосування, підрахунку голосів та встановленням результатів виборів. За результатами такого спостереження було підготовлено 5 звітів довгострокового спостереження за президентськими виборами та 4 звіти спостереження за місцевими виборами, які оприлюднено на веб-сайті ВГО КВУ. У цьому підсумковому звіті узагальнено результати громадського спостереження за перебігом виборчої кампанії 2014 р., а також наведено рекомендації щодо подальшого удосконалення виборчого законодавства та організації виборів в цілому.

 

РЕЗЮМЕ

 

Президентські вибори 2014 р. загалом були проведені прозоро, чесно і демократично. Суттєві проблеми в організації виборчого процесу мали місце лише Донецькій та Луганській областях, де у більшості округів не вдалось створити умови для роботи виборчих комісій, проведення голосування. В Автономній Республіці Крим вибори не проводились взагалі.

 

Президентські та місцеві вибори 2014 р. проводились на основі суттєво змінених законів, які зазнали грунтовних змін вже під час перебігу відповідних виборчих процесів. Хоча ці зміни сприяли покращенню правового регулювання виборів глави держави та місцевих виборів, їх внесення під час виборчого процесу зумовило посилення функціонального навантаження на ЦВК, яка була вимушена приймати нові та переглядати чинні постанови з питань проведення виборів. Члени виборчих комісій не мали достатнього часу для опанування нового виборчого законодавства, хоча ЦВК спільно з міжнародними донорами вжила заходів для усунення цієї проблеми.

 

Органи адміністрування виборчого процесу здійснювали свою діяльність в основному неупереджено та дотримувались вимог законодавства. Випадки порушень в їх діяльності, хоча і мали місце, не набули системного характеру. Ці порушення зумовлювались в основному частими замінами у складі комісій, коротким строком виборчої кампанії, участю у виборах значної кількості “технічних” кандидатів, проблемами матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

 

Виборчі спори були нечисленними і були вирішені судами та виборчими комісіями в основному у відповідності до вимог законодавства. Випадки перешкоджання здійсненню виборчого права шляхом підкупу, погроз тощо, як і випадки зловживання адміністративним ресурсом, носили переважно поодинокий характер (якщо не враховувати проблемні регіони).

 

До основних проблем виборів 2014 р. варто віднести забезпечення безпеки виборців та членів комісій у проблемних областях, постійні зміни у складі окружних та дільничних виборчих комісій, проблеми матерально-технічного та фінансового забезпечення діяльності виборчої адміністрації, недостатній рівень прозорості висування кандидатів та фінансування передвиборної агітації. У день голосування на виборчих дільницях були зафіксовані значні черги. Виборчі комісії неодноразово стикались з проблемами, пов’язаними з внесенням даних до ІАС “Вибори”, тоді як сама система виявилась недостатньо захищеною від зовнішнього протиправного втручання. Т.зв. “джинса” під час позачергових виборів використовувалась так само активно, як і під час попередніх виборчих кампаній. Досить складною виявилась процедура зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Хоча якість списків виборців на виборах 2014 р. була помітно вищою, ніж під час попередніх виборчих кампаній, все одно у списках виборців були наявні помилки та неточності (у тому числі подвійне включення виборців до різних списків, включення до списків виборців померлих громадян і т.ін.).

 

Першочергові рекомендації

 

  1. Парламенту необхідно прискорити уніфікацію правового регулювання різних видів виборів шляхом прийняття Виборчого кодексу. Виборчий кодекс має бути прийнятий не менш ніж за рік до проведення чергових місцевих виборів у жовтні 2015 р.
  2. З огляду на закінчення строку повноважень більшості членів ЦВК, главі державі та парламенту необхідно якнайшвидше ініціювати призначення та призначити нових членів ЦВК замість тих, строк повноважень яких завершився. До складу ЦВК мають включатись не лише представники фракцій у парламенті, але і громадські експерти з виборчого права, що сприятиме підвищенню рівня незалежності ЦВК.
  3. Проекти постанов ЦВК мають виноситись на експертне обговорення перед їх ухваленням.
  4. Парламенту необхідно повернутись до розгляду законопроекту, спрямованого на удосконалення положень Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, який був внесений на розгляд Верховної Ради України Урядом, однак не був включений до порядку денного сесії Верховної Ради поточного скликання.
  5. У середньостроковій перспективі граничну кількість виборців на виборчих дільницях необхідно зменшити, що сприятиме належній організації голосування та роботі виборчих комісій.
  6. Актуальною є потреба у внесенні суттєвих змін до законодавства щодо фінансування політичних партій і передвиборної агітації, спрямованих на приведення цього законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.
  7. Необхідно внести зміни до Закону “Про Державний реєстр виборців”, виклавши його у редакції цього Закону, яка існувала до 21 вересня 2010 р.
  8. На законодавчому рівні необхідно обмежити можливість проведення замін членів комісій суб’єктами подання їхніх кандидатур до складу комісій. При прийнятті законів про Державний бюджет України на роки проведення виборів варто передбачати збільшення видатків на фінансування діяльності виборчих комісій, у тому числі видатків на оплату праці членів комісій та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісій.
  9. Розмір виборчої застави на виборах Президента України має бути зменшений.

10.  Необхідно розширити повноваження виборчих комісій щодо врегулювання виборчих спорів.

11.  ЦВК має виділятись достатнє фінансування для проведення підготовки членів виборчих комісій нижчого рівня та проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з виборцями. Порядок проведення навчання членів комісій має бути визначений законодавчо.

12.  До законодавства про вибори необхідно внести зміни, які уточнюватимуть поняття передвиборної агітації та дозволятимуть більш чітко ідентифікувати приховану політичну рекламу як таку.

13.  ЦВК, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування варто приділити посилену увагу забезпеченню можливостей для голосування у приміщеннях для голосування виборців з особливими потребами.

14.  ЦВК та СБУ необхідно вжити заходів, спрямованих на посилення рівня захищеності ІАС “Вибори” від зовнішнього втручання.

 

 

1. ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦВК

 

Позачергові вибори Президента України та місцеві вибори 2014 р. проводились на основі суттєво змінених виборчих законів. Хоча внесення змін до законів про вибори сприяло суттєвому удосконаленню правового регулювання відповідних виборів (порівняно із попередніми законами), їх перегляд лише за декілька місяців до дня голосування явно суперечить міжнародним стандартам щодо стабільності виборчого права. Загалом, протягом лютого – травня 2014 р. Закон “Про вибори Президента України” змінювався 7 разів; останні зміни до нього були внесені 20 травня 2014 р., тобто лише за декілька днів до дня голосування. 

 

Перегляд законів про вибори під час перебігу виборчого процесу посилив функціональне навантаження на ЦВК, яка була вимушена уточнювати та роз’яснювати зміст вимог цих законів протягом усього періоду виборчого процесу, який, у свою чергу, був коротким.

 

В результаті деякі постанови ЦВК, зокрема, в частині забезпечення підготовки до позачергових місцевих виборів, були прийняті досить пізно, а окремі з них носили доволі дискусійний характер.

 

Окремі недоліки виборчого законодавства, насамперед в частині адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення/злочини проти виборчих прав, а також в частині регулювання фінансування передвиборної агітаціїзаконодавцем усунуто не було. Громадськими організаціями було ініційовано зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, які було внесено на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів України (законопроект № 4741 від 18.04.2014 р.). Однак відповідний законопроект парламентом до порядку денного сесії включено так і не було. Також громадськими організаціями було підготовлено проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості фінансування політичних партій в Україні та передвиборної агітації” (реєстр. № 4846 від 12.05.2014 р.), який було внесено до парламенту групою народних депутатів України (П.Порошенко, А.Гриценко, О.Тягнибок та ін.). Цей законопроект спіткала та ж сама доля, що і проект Закону № 4741 – він не був включений парламентом до порядку денного сесії Верховної Ради України.

 

ЦВК здійснювала свою діяльність щодо організації виборів 25 травня 2014 р. загалом неупереджено та у відповідності до вимог Закону “Про Центральну виборчу комісію” та законів про вибори. Скарги (кількість яких була невисокою) розглядались ЦВК у встановлений законом строк, а загальна якість досудового врегулювання виборчих спорів була значно вищою, порівняно з виборами 2012 – 2013 рр. У той же час, актуальною залишається проблема фінансування окремих видів діяльності ЦВК, зокрема – діяльності щодо просвіти виборців, підготовки членів виборчих комісій тощо. Основну роль у фінансуванні видатків на ці потреби відіграли міжнародні організації (ОБСЄ, IFES). У перспективі парламенту необхідно вжити заходів щодо збільшення обсягу фінансування ЦВК, зокрема, на видатки, пов’язані з організаційно-методичним забезпеченням виборів та просвітою виборців. Вибори 2014 р. також засвідчили необхідність у вжитті ЦВК (із залученням інших державних органів, насамперед, СБУ) заходів, спрямованих на посилення ступеня захисту ІАС “Вибори” від несанкціонованих втручань в роботу автоматизованої системи.

 

2. ВИСУВАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ КАНДИДАТІВ НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

 

Будь-яких суттєвих порушень вимог Закону “Про вибори Президента України” на етапі висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України КВУ зафіксовано не було. Низці кандидатів було відмовлено у реєстрації, однак основною причиною відмов стала відсутність або неправильне оформлення документів, які подавались для їх реєстрації.

 

Нижче наведено перелік найбільш поширених підстав для відмови у реєстрації кандидатів у Президенти:

 

-          відсутність документа про внесення грошової застави у розмірі 2 500 000 грн. (Товтрівська О.О., Костів Г.П., Мірошніченко Г.Л., Марініч В.К., Щетинін С.М., Омельченко О.М., Бурнашова О.М., Кучерявенко О.В., Чопей В.В., Махлай А.Ф., Рожнова Л.В., Максименко Л.В., Мірошніченко Д.Л., Рекало П.Я., Оноприюк Т.Г., Аббасов З.Д., Лаврентів-Фурдас Б.Ф., Метальніков А.І.);

-          перевищення встановленого граничного обсягу (до 2000 знаків) автобіографії кандидата у Президенти  (Товтрівська О.О., Омельченко О.М.);

-          відсутність автобіографії кандидата (Аббасов З.Д.)

-          подання автобіографії лише на паперовому носії (Костів Г.П., Метальніков А.І.);

-          відсутність у автобіографії необхідних відомостей (Махлай А.Ф., Рожнова Л.В., Рекало П.Я.);

-          відсутність засвідченої в установленому порядку заяви про реєстрацію (Товтрівська О.О., Костів Г.П., Велідченко В.І., Бурнашова О.М., Чопей В.В., Махлай А.Ф., Максименко Л.В., Мірошніченко Д.Л., Лавретів-Фурдас Б.Ф., Метальніков А.І.);

-          подання заяви про реєстрацію кандидатом не особисто (Бурнашова О.М., Чопей В.В., Махлай А.Ф., Максименко Л.В., Оноприюк Т.Г., Аббасов З.Д., Метальніков А.І.);

-          відсутність доданих до заяви ксерокопій сторінок паспорта громадянина України (Омельченко О.М., Рожнова Л.В., Максименко Л.В., Оноприюк Т.Г., Аббасов З.Д.);

-          відсутність анкети кандидата (Велідченко В.Г., Бурнашова О.М., Чопей В.В., Максименко Л.В., Метальніков А.І.);

-          відсутність в анкеті кандидата у Президенти необхідних відомостей (Товтрівська О.О., Костів Г.П., Кучерявенко О.В., Рекало П.Я., Лаврентів-Фурдас Б.Ф.);

-          відсутність декларації про доходи, майно, витрати і зобов’язання фінансового характеру (Велідченко Г.П., Бурнашова О.М., Чопей В.В., Махлай А.Ф., Рожнова Л.В., Максименко Л.В., Аббасов З.Д.);

-          невідповідність поданої декларації про доходи, майно, витрати і зобов’язання фінансового характеру встановленим Законом “Про засади запобігання і протидії корупції” вимогам, у тому числі заповнення декларації не особисто (Костів Г.П., Марініч В.К., Омельченко О.М., Кучерявенко О.В., Мірошніченко Д.Л., Рекало П.Я., Оноприюк Т.Г., Аббасов З.Д.);

-          неподання передвиборної програми в електронному вигляді (Костів Г.П., Максименко Л.В.);

-          подання передвиборної програми, викладеною іншою, ніж державна, мовою (Максименко Л.В., Оноприюк Т.Г.);

-          перевищення встановлених вимог до обсягу передвиборної програми (Щетинін С.М., Оноприюк Т.Г.);

-          відсутність фотографій кандидата (Велідченко Г.П., Бурнашова О.М., Чопей В.В., Махлай А.Ф.);

-          невідповідність розміру фотографій кандидата встановленим вимогам (Костів Г.П., Рожнова Л.В., Мірошніченко Д.Л., Рекало П.Я., Оноприюк Т.Г., Аббасов З.Д.);

-          відсутність письмової згоди на оприлюднення біографічних відомостей, відомостей декларації про доходи, майно, витрати і зобов’язання фінансового характеру, відсутність передбачених Законом письмових зобов’язань (Бурнашова О.М., Чопей В.В., Максименко Л.В., Метальніков А.І.).

 

У той же час, висування кандидатів у Президенти здійснювалось недостатньо прозоро. Окремі політичні партії не повідомляли ЗМІ про час і місце проведення своїх з’їздів, тоді як деякі партії обмежували доступ журналістів до своїх з’їздів. Чинний Закон “Про вибори Президента України” не містить будь-яких вимог до з’їздів, на яких має здійснюватись висування кандидатів у Президенти (згідно із ст.47 Закону з’їзди мають проводитись відповідно до статутів партій; на з’їздах не передбачена присутність представників ЦВК; Законом також не встановлено відповідальності за недотримання його положень в частині обов’язкового повідомлення ЗМІ про дату, час і місце проведення з’їзду тощо). У зв’язку з цим до Закону “Про вибори Президента України” варто було б внести зміни, які б встановлювали додаткові гарантії демократичності проведення з’їздів, їх прозорості, а також передбачали б механізми здійснення контролю за дотриманням таких вимог (принаймні, закріплювали б обов’язковість присутності на з’їздах представників ЦВК).

 

Передбачений Законом “Про вибори Президента України” розмір виборчої застави (2,500,000 грн.) є надмірно високим і фактично обмежує можливості реалізації права бути обраним Президентом України. Низка міжнародних організацій (ОБСЄ/БДІПЛ, Венеціанська комісія тощо), а також вітчизняні експерти пропонували зменшити розмір виборчої застави. Ідею зменшення розміру виборчої застави підтримує і КВУ.

 

3. УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОВК

 

Склад ОВК був сформований ЦВК з дотриманням вимог виборчого законодавства та у передбачений Законом строк.

 

Разом з тим, з моменту прийняття ЦВК рішення про утворення ОВК, склад окружних виборчих комісій зазнавав постійних змін. Загалом, ЦВК було прийнято більше 20 постанов про внесення змін до складу окружних виборчих комісій. В результаті склад ОВК в середньому по державі було змінено більш ніж на 40%.

 

Нижче наведено інформацію про масштабність таких змін:

 

  • до 20% - ОВК ТВО №№ 25, 36, 37, 39, 106, 167, 199, 200, 204, 210, 213;
  • від 20% до 30% - ОВК ТВО №№ 24, 29, 31, 33, 35, 40, 92, 94, 95, 107, 110, 165, 166, 168, 169, 197, 198, 202, 203;
  • від 30% до 40% - ОВК ТВО №№ 26, 27, 28, 34, 42, 45, 56, 57, 58, 60, 91, 93, 96, 98, 99, 111, 112, 113, 116, 140, 142, 143, 145, 205;
  • від 40% до 50% - ОВК ТВО №№ 38, 41, 43, 44, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 59, 97, 114, 115, 136, 137, 139, 141, 144, 201;
  • 50% і більше - ОВК ТВО №№ 30, 32, 109, 135, 138, 207.

Основними причинами змін у складі ОВК стали внсення кандидатами на пост Президента України подань про заміну відповідних членів ОВК (найбільш поширена причина), скасування реєстрації 2 кандидатів на пост Президента України (Н.Королевської та О.Царьова), подання членами ОВК заяв про складання повноважень, порушення членами ОВК вимог виборчого законодавства.

 

Внесення постійних змін до складу ОВК певною мірою послибило роль ОВК в належній організації виборчого процесу, зменшило ефективність навчання, проведеного ЦВК за фінансової підтримки міжнародних донорів. У перспективі законодавцю варто було бвнести до Закону “Про вибори Президента України” зміни, спрямовані на звуження можливостей для перегляду складу ОВК заініціативою кандидатів на пост Президента України, а також збільшити обсяги видатків на оплату праці членів виборчих комісій.

 

Найбільш поширеним порушенням було недотримання встановлених законом строків оприлюднення документів комісій на стендах оголошень та їх передачі для оприлюднення на офіційному веб-сайті ЦВК. Постійні затримки з оприлюдненням постанов ОВК мали місце в усіх ОВК Кіровоградської області.  В ОВК ТВО №№ 199-203 (Черкаська обл.) на стенді комісії оприлюднювались не всі постанови, а ті, які оприлюднювались – оприлюднювались з порушенням встановлених законом строків. В ОВК ТВО № 206 (Чернівецька обл.) несвоєчасно оприлюднювались протоколи засідань, порушувались правила ведення діловодства, із затримкою реєструвалась вхідна документація. В Харківській області затримки з оприлюдненням постанов ОВК та їх передачею до ЦВК для розміщення на офіційному веб-сайті Центрвиборчкому мали масовий характер.

 

Окремі ОВК стикались з проблемою доступу до ІАС “Вибори”. У Харківській області комп’ютери ОВК через технічні причини вдалось підключити до ІАС “Вибори” лише 6 травня 2014 р., а в Луганській області ОВК ТВО №№ 107 та 113 були підключені до ІАС “Вибори” 1 травня 2014 р. У Донецькій області ОВК ТВО №58, не маючи доступу до ІАС “Вибори”, проводила розрахунки пропорційних часток керівних посад в ДВК в “ручному” режимі і перевіряла правильність розрахунків до допомогою системи пізніше. Складнощі у використанні системи виникали і в інших ОВК області. В Черкаській області під час травневих свят система ІАС “Вибори” взагалі не функціонувала, оскільки ВАТ “Укртелеком” через технічні причини не міг забезпечити доступ до неї. 6 травня 2014 р. на засіданні ОВК ТВО № 207 (Чернівецька обл.) проводилось жеребкування щодо розподілу керівних посад у складі ДВК між суб’єктами подання кандидатур до складу ДВК. Однак ввести результати жеребкування до ІАС “Вибори” виявилось неможливим через проблеми у функціонуванні системи. В результаті 7 травня 2014 р. цією ОВК було проведено повторне жеребкування щодо розподілу керівних посад в ДВК, яке проводилось без повідомлення суб’єктів виборчого процесу і було оформлене доповненням до постанови ОВК про утворення ДВК від 6.05.2014 р.

 

Актуальною проблемою діяльності ОВК також було матеріально-технічне забезпечення їхньої діяльності. Так, в Кіровоградській області приміщення ОВК ТВО № 100 не відповідало встановленим вимогам, тоді як в ОВК ТВО №№ 101, 102, 104 спостерігались затримки з встановленням телефонного зв’язку. Члени ОВК ТВО № 129 купували лампи освітлення за свої власні кошти. Не в останню чергу ці проблеми пов’язані із затримкою перерахунку бюджетних коштів на рахунки ОВК.

 

В деяких територіальних виборчих округах проблематичною була реєстрація офіційних спостерігачів на виборах. Так, окремі ОВК Рівненської області встановили такий режим роботи в останній день прийому документів для реєстрації спостерігачів, який не дозволив подати документи всім, хто мав на те право. ОВК ТВО № 163 (Сумська обл.) відмовлялась приймати від офіційних спостерігачів електронні документи, подані на накопичувачах даних (значна кількість сучасних комп’ютерів не містить CD/DVD дисководів, що ускладнювало підготовку спостерігачами відповідних реєстраційних документів).

 

4. УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ДВК

 

Правом внесення подань кандидатур до складу ДВК скористались далеко не всі кандидати на пост Президента України, в той час як ОВК далеко не у всіх випадках змогли доукомплектувати склад ДВК до мінімально необхідного кількісного складу (12 членів)у встановлений законом строкПарламент вирішив проблему шляхом внесення змін до Закону “Про вибори Президента України”, які зменшили кількісний склад ДВК до 9 членів. Водночас ДВК великих дільниць, утворені у мінімальному кількісному складі (9 осіб) у ряді випадків не змогли забезпечити належну організацію голосування 25 травня 2014 р. Особливо проблемною сталадіяльність ДВК у Донецькій та Луганській областях, де ДВК не було утворено, або ж члени комісій були вимушені працювати в умовах залякування, погроз та нападів на дільниці з боку озброєних груп сепаратистів ДНР/ЛНР.

 

Найбільшу кількість подань до складу ДВК було внесено кандидатами на пост Президента України В.Куйбідою, М.Маломужем, П.Порошенком, Ю.Тимошенко, С.Тігіпком, П.Симоненком, О.Тягнибоком, З.Шкіряком (понад 20 000 кандидатур від кожного кандидата). Разом з тим, деякі кандидати на пост Президента або не скористались своїм правом внесення кандидатур до складу ДВК (А.Гриненко, В.Коновалюк), або внесли незначну кількість кандидатур (О.Богомолець, Ю.Бойко, М.Добкін, Р.Кузьмін, О.Ляшко, В.Рабинович, В.Цушко, Д.Ярош) і, відповідно, не отримали представництва у більшості ДВК. В.Саранов вніс кандидатури до складу ДВК, однак всі вони були відхилені.

 

Кандидатури до складу ДВК від кандидатів на пост Президента включались до складу комісій з дотриманням вимог закону. За підрахунками КВУ, загальна кількість відхилених кандидатур до складу ДВК склала менше 1%. Серед основних причин відхилення запропонованих кандидатур до складу ДВК – внесення подань не уповноваженими на те особами, внесення подань з порушенням встановленого законом строку, внесення одних і тих самих кандидатур декількома суб’єктами подання кандидатур до складу ДВК тощо.

 

У зв’язку з тим, що низка кандидатів не скористалась правом внесення кандидатур до складу ДВК, у багатьох випадках перші засідання ДВК було проведено із затримками. Як і у випадку ОВК, до складу ДВК пропонувались кандидатури, які проживали за межами відповідних регіонів/округів, не мали досвіду роботи в комісіях чи навіть не знали про те, що їх було запропоновано до складу ДВК. В результаті у складі більшості ДВК відбулись істотні зміни, частка яких у багатьох випадках склала 30-50% і більше. Зокрема, у Дніпропетровській та Одеській областях частка змін у складі ДВК досягла 50%, в Тернопільській області (ТВО №№ 166, 167) – 40-45%, в Херсонській області – не менше третини від складу ДВК, в Хмельницькій області (ТВО №№ 193 та 195) – до 75%. В Донецькій області частка змін у складі ДВК варіювалась в межах від 30 до 80%, що не в останню чергу пов’язано із складною ситуацією в області та загрозами життю членів комісій. Загалом, у перспективі до Закону “Про вибори Президента України” варто внести зміни, які звужуватимуть можливості для заміни членів виборчих комісій суб’єктами подання їхніх кандидатур до складу комісій. У Державному бюджеті України на рік проведення виборів також мають передбачатись додаткові видатки на оплату праці членів комісій.

 

Загальний рівень підготовки членів ДВК був низьким. Зокрема, у Вінницькій області майже 70% голів, заступників голів та секретарів ДВК були призначені до складу ДВК вперше або не мали досвіду попередньої роботи у виборчих комісіях. Низьким був рівень підготовки членів ДВК і в більшості округів Дніпропетровської, Івано-Франківської та інших областей. Саме тому питання законодавчого врегулювання підготовки членів комісій з питань виборів, закріплення обов’язковості такої підготовки, набувають особливого значення. 

 

Однією з проблем діяльності ДВК стала недостатність матеріально-технічного забезпечення їхньої діяльності. В Івано-Франківській області на багатьох дільницях протягом тривалого часу був відсутній телефонний зв’язок, а на дільниці у ряді випадків передавались пошкоджені виборчі скриньки. Проблеми із забезпеченням ДВК телефонним зв’язком спостерігачами КВУ було зафіксовано і в Кіровоградській області (ТВО №№ 104, 101, 102). Низка ДВК в ТВО № 132 (Миколаївська область) не були забезпечені тканиною для кабін для таємного голосування. В деяких селах Первомайського району Миколаївської області (ТВО 134) ДВК було надано непристосовані для голосування приміщення. Наприклад, в с.Софіївка ДВК знаходилась у напівзруйнованому клубі. В Одеській області найбільш поширеними проблемами були невідповідність приміщень встановленим нормам, відсутність оргтехніки, легкових автомобілів, інформаційних стендів, сейфів, телефонного зв’язку, канцелярського приладдя, кабін та скриньок для голосування, засобів протипожежної безпеки, державного прапору України, аварійного освітлення. В Харківській області у більшості ДВК протягом тривалого часу були відсутні стенди офіційних матеріалів комісії. Інформаційні плакати кандидатів на пост Президента України на стендах у приміщеннях ДВК Харківської області протягом тривалого часу не вивішувались. Наприклад, проведеною КВУ перевіркою за тиждень до дня голосування зазначені недоліки було виявлено в ДВК №№ 631517 – 631521,  631528 - 631530 172 ТВО (Московський район міста Харкова), ДВК №№ 631000, 630650, 630999, 631017, 631020 ТВО 181 (місто Лозова) або №№630533, 630537, 630545, 630557 ТВО 182 (місто Красноград).

 

Однією з актуальних проблем також було забезпечення можливостей для голосування виборців з особливими потребами. ДВК виборчих дільниць, утворених у сільській місцевості, практично в усіх випадках не були оснащені пандусами. Досить поширеними були випадки, коли приміщення для голосування розміщувались на других або третіх поверхах будівель. ЦВК спільно із зацікавленими організаціями, які представляють інтереси виборців з особливими потребами, варто проаналізувати рівень придатності приміщень ДВК для голосування виборців з особливими потребами, а також вжити (спільно з органами місцевої влади) заходи, спрямовані на усунення виявлених проблем.

 

До позитивів виборчої кампанії 2014 р. варто віднести те, що випадки перешкоджання ДВК офіційним спостерігачам у здійсненні їхніх повноважень носили поодинокий характер.

 

5. СКЛАДАННЯ ТА УТОЧНЕННЯ СПИСКІВ ВИБОРЦІВ

 

Якість списків виборців у 2014 р. була помітно вищою, ніж під час попередніх виборчих кампаній, хоча КВУ все ж було зафіксовано випадки кратного включення виборців до списків виборців, включення до списків осіб, які не мали права голосу на виборах, померли тощо. Наприклад, у Кіровоградській області (ТВО № 104) у списках виборців виявлено значну кількість померлих осіб та “двійників”. Недостатньо високу якість списків виборців (померлі особи, випадки кратного включення тощо) було зафіксовано в низці округів Миколаївської та Закарпатської областей. В Одеській області зафіксовано поодинокі випадки включення до списків виборців адрес неіснуючих будівель, відсутність адрес в списках, кратне включення до списків, неправомірне включення до списків тощо.

 

Однією з проблем виборів 2014 р. стали труднощі у зміні місця голосування без зміни виборчої адреси. Вони були зумовлені як недоліками Закону “Про Державний реєстр виборців” (зокрема, в частині визначення поняття виборчої адреси), так і незадовільною організацією роботи деяких органів ведення Державного реєстру виборців, недостатньою інформаційно-роз’яснювальною діяльністю органів адміністрування виборчого процесу щодо порядку зміни місця голосування без зміни виборчої адреси тощо.

 

Так, у ряді регіонів спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано великі черги до приміщень органів ведення Державного реєстру виборців, особливо – в останній день проведення зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (19 травня 2014 р.). Це стосується, зокрема, Вінницької (мм.Вінниця, Жмеринка, Козятин) області. Вінницький відділ Державного реєстру виборців вносив зміни до Державного реєстру виборців до 4 години ранку 20 травня 2014 р. (за погодженням з ОВК). Значні черги фіксувались також поблизу приміщень органів ведення Державного реєстру виборців в Дніпропетровській, Кіровоградській (відділи ДРВ Кіровської, Ленінської рад та ДРВ Олександрійського району), Львівській (м. Львів, черги на 4-5 годин), Одеській (м. Одеса), Рівненській (м. Рівне), Чернівецької (м. Чернівці) областях. В м. Рівне прийом заяв виборців про зміну місця голосування без зміни виборчої адреси 19 травня 2014 р. проводився лише до 17 год., хоча строк прийому заяв на вимогу спостерігачів КВУ було продовжено.

 

В багатьох регіонах питання про можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси вирішувалось посадовими особами органів ведення ДРВ на власний розсуд. Спостерігачами КВУ було зафіксовано ряд випадків, коли представники органів ведення не вважали подані документи в обґрунтування необхідності зміни місця голосування достатніми і вимагали подання додаткових документів, або додаткового засвідчення поданих документів. Також непоодинокими були випадки, коли в органах ведення ДРВ були відсутні належні умови для підготовки заяв про зміну місця голосування або включення до ДРВ чи зміну даних в ДРВ.

 

В багатьох регіонах через затримки у формуванні ДВК списки виборців не було оприлюднено вчасно. Певну роль у звуженні можливостей з ознайомленням зі списками виборців відіграв парламент, який скоротив строки передачі попередніх списків виборців органами ведення ДРВ та строки доставлення виборцям іменних запрошень.

 

В низці областей члени ДВК не могли пояснити виборцям процедуру уточнення списків виборців, відмовляли у прийнятті заяв про уточнення списків виборців, відсилаючи виборців до органів ведення Державного реєстру виборців (Волинська, Київська, Львівська області).

 

В Донецькій та Луганській областях затримки в отриманні списків виборців у першу чергу були зумовлені складною криміногенною ситуацією. Зокрема, в Донецькій області лише незначна частина ДВК отримала попередні списки виборців. Станом на 19 травня лише 6 із 99 ДВК ТВО №43 отримали списки виборців. У ТВО № 49 попередні списки виборців отримала лише 51 зі 103 ДВК, в окрузі № 60 – 55 ДВК зі 148. Лише у поодиноких випадках виборці регіону отримали іменні запрошення на голосування, тобто абсолютна більшість ДВК не забезпечила інформування громадян по час та місце голосування. В Луганській області попередні списки виборців було передано ДВК лише двох ТВО (№№ 114 та 115).

 

6. ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ ТА ЇЇ ФІНАНСУВАННЯ

 

У зв’язку з активною діяльністю озброєних груп сепаратистів, агітація на президентських виборах в Луганській та Донецькій областях кандидатами практично не здійснювались. Основним способом донесення інформації про кандидатів до виборців у цих регіонах була зовнішня політична реклама, хоча деякі кандидати (наприклад, О.Ляшко) проводили у цих областях зустрічі з виборцями.

 

Суттєвого поширення під час виборчих перегонів набуло знищення або псування невстановленими особами зовнішньої політичної реклами. “Жертвами” цієї діяльності стали М.Добкін (у більшості регіонів держави), О.Ляшко (на півдні України та в окремих регіонах Заходу та Центру), дещо в меншій мірі – С.Тігіпко, П.Порошенко та інші кандидати. Рекламні щити цих кандидатів обливались фарбою, замальовувались; на них розміщувались нецензурні написи.

 

Протягом травня 2014 р. КВУ було зафіксовано випадки нападів на активістів кандидатів на пост Президента України, пошкодження агітаційних наметівПроте такі випадки носили поодинокий характер і мали ознаки швидше хуліганства, а не перешкоджання здійсненню виборчого права. Зокрема, 15 травня, в центрі Вінниці на майдані Небесної сотні здійснено напад на агітаційний намет кандидата в Президенти України П. Порошенка. Довірена особа кандидата в Президенти М.Маломужа Я.Шостак (член партії «Батьківщина») з групою осіб забрали з намету листівки із зображенням П.Порошенка, написали на них «бандит» і розклеїли їх на стінах прилеглих до майдану будинків та зупинок громадського транспорту. 19 травня у Луцьку група осіб, які перебували у нетверезому стані, почали розхитувати агітаційний намет П.Порошенка та ображати жінок-агітаторів, які у ньому знаходились. Інцидент було вичерпано після виклику на місце працівників правоохоронних органів. В Запорізькій області протягом травня було зафіксовано 6 випадків нападів невідомих осіб, які діяли із хуліганських міркувань, на інформаційні намети кандидатів у Президенти України А.Гриценка, П.Порошенка, Ю.Тимошенко.

 

Лідерами в поширенні т.зв. “джинси” були С.Тігіпко, Ю.Тимошенко та П.Порошенко, хоча прихована політична реклама розміщувалась в інтересах й інших кандидатів на пост Президента. До Закону “Про вибори Президента України” варто внести зміни, які запобігатимуть розміщенню прихованої політичної реклами та дозволятимуть ідентифікувати її як таку.

 

Випадки прямого і непрямого підкупу виборців у період виборчого процесу носили переважно поодинокий характер і, у будь-якому разі, були менш поширеними, ніж на позачергових та проміжних місцевих виборах. Так, 19 травня 2014 р. рівненські військові отримали 300 комплектів нової форми від представників ВО «Свобода». Згідно з інформацією, яку розповсюдила прес-служба Рівненської обласної організації ВО «Свобода», 19 травня Рівненщину мав відвідати кандидат у президенти Олег Тягнибок. Адміністратори групи «ЖИТИ ПО-НОВОМУ - Молодь Рівненщини «ЗА!» в соціальній мережі «Вконтакте» пропонували 50 гривень на поповнення рахунку мобільного номера за клік «Розповісти друзям» під постом з картинкою та написом «ЖИТИ ПО-НОВОМУ - СЛАВА УКРАЇНІ».

 

Основним об’єктом “чорного піару” на виборах 2014 р. був П.Порошенко, проти якого проводилась системна робота у багатьох областях. Зокрема, 14 травня 2014 р. після повідомлення про замінування громадської приймальні голови Вінницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина” та прибуття на місце працівників правоохоронних органів, у приміщенні приймальні було знайдено 19 пакетів з газетами “Нова Вінницька газета” (по 250 примірників у кожній пачці), які містили інформацію, спрямовану на дискредитацію П.Порошенка. У багатьох регіонах активно розклеювались листівки “5 фактів про Петра Порошенка”, спрямовані на дискредитацію кандидата. Крім того, в деяких областях було встановлено біг-борди із закликом не зрадити Майдан, які було виконано у кольоровій гаммі та з використанням спотворених слоганів, використаних у зовнішній політичній рекламі П.Порошенка. Разом з тим, “чорний піар” спрямовувався і проти інших кандидатів. Так, в Черкаській області було зафіксовано випадки розміщення у ЗМІ матеріалів, спрямованих на дискредитацію А.Гриценка.

 

Ще однією особливістю виборчої кампанії 2014 р. стало розміщення двома основними кандидатами на пост Президента України прихованої політичної реклами у заборонений законом час. Так, у переважній більшості регіонів станом на 25 травня 2014 р. на носіях зовнішньої реклами було розміщено заклики прийти й проголосувати 25 травня 2014 р., оформлені у стилі зовнішньої реклами П.Порошенка (“час жити по-новому”), а також біг-борди з текстом “Тільки сильний лідер відновить мир”, оформлені у стилі агітаційних матеріалів Ю.Тимошенко.

 

В деяких регіонах КВУ фіксувались порушення встановленого порядку здійснення передвиборної агітації, зокрема, положень ст.64 Закону “Про вибори Президента України”. Однак такі порушення значного поширення не набули. Так, 20 травня 2014 р. в приміщенні 3 корпусу Національного університету водного господарства та природокористування в Рівному на дошці для оголошень спостерігачем РОГО КВУ була виявлена агітація з анонсом приїзду в обласний центр кандидата у Президенти О.Ляшка. Національний університет водного господарства та природокористування є державним навчальним закладом, а тому розміщення в ньому матеріалів агітації є порушенням ч. 21 ст. 64 Закону «Про вибори Президента України». В Чернігівській області 16 травня 2014 р. на адміністративній будівлі музично-драматичного театру поряд із встановленою сценою для виступу кандидата на пост Президента України Петра Порошенка був зафіксований банер  із надписом «Разом за Юлю», розміщення якого можна вважати порушенням вимог виборчого законодавства.

 

Загалом, масштабність порушень вимог законодавства щодо здійснення передвиборної агітації на президентських виборах 2014 р. була помітно нижчою, ніж під час попередніх виборчих кампаній.

 

Джерела фінансування передвиборної агітації залишаються невідомими широкому загалу. Лише окремі кандидати на пост Президента України оприлюднили інформацію про надходження і використання коштів виборчих фондів. Масове оприлюднення фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів розпочалось 12 червня 2014 р., однак оприлюднені звіти не містять інформації, яка б дозволила визначити основних донорів виборчих кампаній, розміри їх внесків, ідентифікувати джерела походження коштів. В.Цушко, згідно з поданим розпорядником накопичувального рахунку його виборчого фонду звітом, взагалі не здійснював видатків на фінансування своєї передвиборної агітації, тоді як О.Ляшко, зовнішня реклама якого була присутня практично в усіх регіонах держави, витратив на свою передвиборну агітацію лише 7 млн грн – практично стільки ж, скільки А.Гриценко, біл-борди з агітацією за якого почали розміщуватись лише в останні тижні перед днем голосування. Достовірність задекларованих витрат на агітацію В.Цушка та О.Ляшка є доволі сумнівною. Непрозорість фінансування передвиборної агітації вкотре свідчить про нагальну потребу у проведенні комплексної реформи фінансування партій та виборчих кампаній.

 

7. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ, ПІДРАХУНОК ГОЛОСІВ, ВСТАНОВЛЕННЯ ПІДСУМКІВ ГОЛОСУВАННЯ

 

 

Попри внесення до Закону “Про вибори Президента України” змін, спрямованих на посилення заходів безпеки при організації голосування і підрахунку голосів у проблемних регіонах, голосування на переважній більшості виборчих дільниць в Донецькій та Луганській областях було зірвано, а самі вибори у цих регіонах супроводжувались атаками озброєних груп сепаратистів, залякуванням виборців, членів комісій, захопленням заручників, знищенням виборчої документації. Складна ситуація в цих регіонах зумовила низьку явку виборців на виборчі дільниці. Наприклад, в ТВО № 49 проголосувало лише близько 19% виборців, включених до списків виборців на відкритих дільницях, в ТВО № 50 – близько 17% виборців, в ТВО № 58 – близько 16% виборців.

 

В інших регіонах держави голосування та підрахунок голосів здійснювались з дотриманням вимог виборчого законодавства, хоча і з певними труднощами та порушеннями.

 

На переважній більшості виборчих дільниць, на яких ВГО КВУ здійснював спостереження, підготовчі засідання розпочались у встановлений законом строк. Підготовчі засідання проводились з дотриманням встановлених Законом процедур та були відкритими для офіційних спостерігачів, представників ЗМІ та інших осіб, які мають право бути присутніми на засіданнях комісій без дозволу чи запрошення. Порушення встановленого порядку проведення підготовчих засідань фіксувались лише на окремих дільницях. Так, ДВК виборчої дільниці № 631078 (ТВО № 178, Харківська обл.) розпочала проведення підготовчого засідання о 7:05. Підготовче засідання було проведене із затримкою на виборчій дільниці № 741039 (м.Чернігів). Причиною стало те, що секретар комісії загубила ключі від сейфу з бюлетенями, у зв’язку з чим сейф довелось розпилювати циркулярною пилою. Не всі ДВК повідомили ОВК про дані, які вимагаються законом, у зв’язку з чим ОВК самостійно телефонували до ДВК і встановлювали відповідні відомості. Такі ситуації було зафіксовано, наприклад, в ТВО № 199, 200 (Черкаська обл.), ТВО №№ 129 та 131 (Миколаївська область). На деякий виборчих дільницях офіційні спостерігачі не були допущені на підготовчі засідання, оскільки прибули на них із запізненням. На виборчій дільниці № 511291 (ТВО № 137, Одеська область) на підготовчому засіданні до стаціонарних виборчх скриньок не було опущено контрольні листи, тоді як стаціонарні виборчі скриньки не були опломбовані. Опломбування скриньок було здійснено вже після початку голосування.

 

Особливістю позачергових виборів Президента України 2014 р. стала наявність на виборчих дільницях у більшості регіонів України великих черг, які не зникали упродовж усього дня голосування. Ці черги зумовлювались декількома чинниками: 1) високою явкою виборців; 2) недостатньою кількістю членів виборчих комісій, особливо на великих виборчих дільницях; 3) одночасним проведенням позачергових виборів Президента України, проміжних виборів народного депутата України у ОВО № 83 та місцевих виборів. Результатом значної активності виборців також стало те, що голосування на виборчих дільницях, на яких одночасно організовувались декілька виборів, тривало до 22 год і пізніше (у тому числі у м. Києві).

 

У більшості випадків голосування на виборчих дільницях розпочалось у встановлений законом строк, тобто о 8 годині ранку. Винятком з цього правила стали лише окремі дільниці Івано-Франківської (виборчі дільниці №№ 260901, 260908, 260922, 260898 в ТВО №84), Дніпропетровської, Херсонської, Харківської (виборча дільниця № 631236 ТВО № 171), Рівненської (виборчі дільниці №№ 560932, 560907 (ТВО № 154), № 560655 (ТВО № 155), Одеської (виборчі дільниці №№ 511083, 511125 (ТВО № 135), №№ 511214, 511203 (ТВО № 136), №№ 511312, 511285, 511263, 511250 (ТВО № 137), 511324 (ТВО № 138) областей.

 

Порушення встановленого порядку видачі виборчих бюлетенів мали масовий характер переважно у випадку одночасного проведення президентських та місцевих виборів. Такі випадки було зафіксовано, зокрема, на багатьох дільницях в Івано-Франківську, Чернівцях та м.Києві. Всупереч вимогам законів про вибори, робота зі списком виборців та видача бюлетенів на місцевих виборах здійснювалась не одночасно, а послідовно: виборець спочатку мав розписатись у списку виборців, а потім – зайняти чергу для отримання виборчих бюлетенів для голосування на відповідних місцевих виборах. Такий спосіб організації голосування не лише суперечив вимогам закону, але і міг призводити до того, що виборці, які розписались за отримання виборчих бюлетенів, фактично їх не отримали (оскільки вирішили не стояти в черзі для отримання бюлетенів), неправильного вписання номеру виборця у списку виборців до контрольних талонів (таке вписування здійснювалось зі слів виборців), кратного голосування чи незаконної видачі виборчих бюлетенів.

 

Офіційними спостерігачами КВУ було зафіксовано випадки незаконної видачі виборчих бюлетенів на підставі непередбачених законом документів (пенсійних посвідчень, закордонних паспортів) чи взагалі без пред’явлення будь-яких документів, а також випадки багаторазового голосування. Щоправда, такі випадки все ж не мали масового характеру. Наприклад, на виборчій дільниці № 711049 (ТВО № 198, Черкаська область) одній і тій же особі було двічі видано виборчі бюлетені для голосування на позачергових виборах глави держави. На виборчій дільниці № 510499 (ТВО № 141, Одеська область) двом виборцям виборчі бюлетені було видано без пред’явлення паспорта громадянина України. На виборчій дільниці № 50873 (ТВО № 15, Вінницька область) члени ДВК дозволяли виборцям похилого віку голосувати без пред’явлення паспортів, оскільки через похилий вік їм ніби-то було складно повертатись додому за паспортами. 

 

Попри роз’яснення ЦВК щодо можливості видачі виборцям бюлетенів за паспортами, до яких не було вклеєно фотокартки, що мають вклеюватись при досягненні 25- та 45-річного віку, на деяких дільницях виборцям відмовляли у видачі бюлетенів через відсутність у паспорті громадянина України необхідних фотокарток. Такий випадок було зафіксовано, наприклад, на виборчій дільниці № 121076 (ТВО № 24, Дніпропетровська область).

 

Значне скупчення виборців у приміщеннях для голосування призводило до того, що виборці заповнювали виборчі бюлетені у невстановлених для цього місцях або за присутності інших виборців у кабінах для таємного голосування. Випадки одночасного голосування в кабіні для таємного голосування декількох виборців було зафіксовано на ряді дільниць м.Києва, на виборчій дільниці № 320040 (м.Узин, Київська область), на деяких виборчих дільницях у Миколаївській області (виборчі дільниці №№ 480909, 480746 (ТВО № 130), № 480784  (ТВО № 129), № 480827 (ТВО № 130), на виборчих дільницях №№ 560910, 560940 (ТВО № 154, Рівненська область). На виборчій дільниці  №631146 (ТВО №170, Харків), де більшість виборців є студентами Харківського національного університету, спостерігачами КВУ на відео було зафіксоване масове розголошення виборцями змісту свого волевиявлення: виборці (студенти) демонстрували заповнені виборчі бюлетені офіційним спостерігачам від кандидатів на пост Президента України С.Тігіпка та М.Добкіна. При цьому ДВК жодним чином не реагувала на порушення вимог виборчого законодавства та зауваження офіційних спостерігачів від  ВГО КВУ.

 

На окремих дільницях, де одночасно організовувались місцеві та президентські вибори, до списків виборців для голосування на місцевих виборах з невідомих причин було включено більше виборців, ніж на виборах Президента України. Наприклад, на виборчій дільниці № 511234 (ТВО № 136, Одеська область) до списку виборців для голосування на місцевих виборах було включено на 6 осіб більше, ніж до списку виборців для голосування на виборих Президента України. Істотні розходження у списках виборців на різних виборах, які проводились одночасно, було зафіксовано також в Івано-Франківську та Миколаєві.

 

На деяких виборчих дільницях зміни до списків виборців всупереч вимогам законів про вибори вносились у день голосування. Так, включення виборців до списків виборців на виборах Одеського міського голови носило масовий характер. Випадок включення виборця до уточненого списку виборців у день голосування на підставі рішення суду також було зафіксовано на виборчій дільниці № 631484 (ТВО № 172, Харківська область).

 

Порушення встановленого порядку підрахунку голосів та транспортування виборчої документації носили поодинокий характер. Так, на виборчій дільниці № 510274 (ТВО № 142, Одеська область) було зафіксовано факт підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до заповнення протоколу. На виборчій дільниці № 480889 (Миколаївська область) після упакування  невикористаних бюлетенів по виборам Президента, членами виборчої комісії було виявлено непідраховані бюлетені. Відповідно, члени ДВК зірвали скотч з заклеєного мішка, вклали до нього непідраховані бюлетені, виправили протокол підрахунку голосів та повторно запакували виборчу документацію.

 

Підрахунок голосів на ряді виборчих дільниць традиційно тривав до півночі, що зумовлювалось як одночасним проведенням різних видів виборців та високою явкою виборців (що призвело до продовження часу голосування), так і бажанням членів ДВК затягнути підрахунок для отримання додаткових виплат з Державного бюджету України.

 

Прийом виборчої документації традиційно здійснювався за наявності великих черг до ОВК. У багатьох випадках черги та повільне опрацювання протоколів про підрахунок голосів ОВК були зумовлені тим, що інформаційно-аналітична система “Вибори” стала об’єктом DDOS-атак, що унеможливило оперативне внесення до неї даних про результати голосування на иборчих дільницях.

 

Суттєвих порушень процедури встановлення підсумків голосування на виборах глави держави КВУ зафіксовано не було. Більш проблемним стало встановлення підсумків голосування на місцевих виборах, зокрема, у мм. Києві та Черкасах. 

Мультимедіа