15 листопада в семи містах України відбувається другий тур виборів. На виборчих дільницях працюють спостерігачі Комітету виборців України та мобільні групи КВУ, які повідомляють про перші порушення на виборах.

Серед них - перешкоджання роботі спостерігачів, порушення протиепідемічних заходів та незаконна агітація. У Краматорську Донецької області на виборчій дільниці №141050 членами виборчої комісії було прийнято рішення про обмеження пересування офіційних спостерігачів. Їм було виділено окремі місця в приміщенні (за колоною) і вказано, що вони не можуть пересуватися по центру залу. До колони скотчем прикріплено напис «По центру зала НЕ ХОДИТЬ! (Только в сменной обуви)».

Як повідомляють спостерігачі КВУ на низці дільниць виявлено порушення протиепідемічних заходів, визначених Кабінетом міністрів України. Так, попри рекомендації, на дільниці №151043 член комісії особисто перевіряє паспорти громадян, беручи їх до рук.

У Херсоні спостерігачами КВУ зафіксовано факти незаконної агітації. Так, жителям міста приходять смс із текстом: «Городу нужен свой мэр-хозяйственник, а не чужой популист».

Також спостерігачі КВУ повідомляють про надзвичайно низьку активність виборців у порівнянні із першим туром.

Медик переконаний, що незабаром "те, що відбувається в Одесі, буде й в інших містах" України.

В Одесі через обмежений резерв ліжок і персоналу до медзакладів почали госпіталізувати "вже дуже важких пацієнтів" із COVID-19.

Про це головний лікар Одеської обласної лікарні (2005-2010) Сергій Калинчук повідомив в етері суспільно-політичного ток-шоу "Право на владу".

"Те, що сьогодні вже відбувається, називається медичним сортуванням. Тому що ми сьогодні не госпіталізуємо пацієнтів, по суті, із середнім ступенем тяжкості", - пояснив він.

За словами Калинчука, лише впродовж минулої доби співробітники "швидкої" отримали близько сотні викликів до пацієнтів із COVID-19. Із них 70 хворих потребували госпіталізації.

"Це після тих нових протоколів госпіталізації, які ввів МОЗ з початку цього тижня. Це дуже важкий стан. Це пацієнти, у яких декомпенсована супутня патологія; пацієнти з важкими гіпертонічними станами і важким цукровим діабетом, яким і так по визначенню показана вже госпіталізація", - розповів він.

Медик вважає, що незабаром "те, що відбувається в Одесі, буде й в інших містах" України.

"Два тижні тому ми з вами бачили як стоять черги зі "швидкої" допомоги біля приймальних відділень клінік, які займалися COVID-19. Сьогодні ці черги стали менше, але завдяки тому, що практично 350 ліжок міських лікарень було перепрофільовано, - зауважив Калинчук. - Це такі відділення, як опікове, кардіологія, неврологія і т.д."

За його словами, резерв цих ліжок і персоналу "дуже обмежений", а, окрім того, незабаром "проблема буде вже з реанімаційними ліжками".

Зазначимо, станом на 12 листопада в Одеській області зафіксовано 30 704 випадків інфікування COVID-19. З них 22 578 осіб продовжують боротися з вірусом.

Разом з тим в Одесі поки не запроваджуватимуть карантин вихідного дня. Про це заявив секретар оперативного штабу Одеської міської ради з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Олександр Тиховський. Він зазначив, що, станом на 12 листопада, на території Одеси зберігається «помаранчевий» рівень епідеміологічної небезпеки з розповсюдження COVID-19.

Работа над нашими ошибками. Важное!:

1. Пульсоксиметр - нужен качественный. Не за 400 гривен. Когда наш домашний показал у здорового человека сатурацию 92 - а это показания к госпитализации, после пары минут паники и слов доктора - ищите качественный прибор - я вспомнила, что добрая знакомая рассказывала - у нее есть пульсоксиметр Ксяоми. Спасибо, быстро передала мне на такси. На точном приборе сатурация была 97. Разница однако - 92 и 97!!!!

2. Градусник - дома должно быть 2. Они в самый неподходящий момент разряжаются, бьются. Я пробежала 5 аптек в поисках, их сейчас разбирают.

3. Важно, чтоб был под руками список телефонов разных лабораторий, которые приезжают на дом.

4. В разных лабораториях референтные значения результатов могут отличаться, измерения в разных единицах. Будьте внимательны.

5. Важно знать, где ближайшие аптеки. Дома иметь несколько шприцов, ну и проверить обязательную аптечку с тем, что обычно пригождается и во что вы верите.

6. Телефон и повербанк всегда должны быть заряжены!

7. Важно иметь ключи от дома родителей, знать, где их паспорта, договариваться об обязательном времени контакта - утром и вечером.

8. Бизнес на кислородных концентраторах. Тут у меня слов приличных нет. После продолжительного пииииии. Если вдруг вы найдете, есть возможность и будете покупать КК домой. Будьте внимательны - когда дело идёт о жизни, мы не считаем денег и готовы отдать все. И контроль с рациональностью подводят. Кислородный концентратор, о котором на сайте продавец пишет 1-5 литров - на самом деле, однолитровый. Он лишь разгоняется до 5 на первой минуте. Но продавцы об этом не предупреждают. Вернуть его потом нельзя. Это серьезно. Деньги важны, но заработаем. Но это может стоить жизни.

9. В государственной больнице могут не сделать анализы, для которых нужна отдельная лаборатория, а они важны. Вы можете сказать, что готовы оплатить вызов лаборатории: С- реактивный белок, Д-димер, Прокальцитонин.

Не впечатляйтесь результатами, мы все равно их не можем оценить и понять. Но доктору это даст вводные для корректировки лечения.

10. Отложите деньги. Пусть просто лежат в конвертике "на здоровье".

11. Пожалуйста, помните, при гипоксии (недостатке кислорода) при ковид - к сожалению, естественны нарушения в концентрации внимания, координации движений, речи, естественна апатия и тоска. Видеть это у родных людей страшно. Но все восстанавливается. Пожалуйста, помните об этом, и родным говорите.

12. Пожалуйста, носите маски

13. Если есть возможность, перечислите любую сумму в фонд Леся Литвинова Свои - на покупку концентраторов. Это спасает реальные жизни.

(Повторю реквизиты в комментарии)

Рахунок UA223206490000026007052620401

отримувач БО "БФ"СВОЇ"

Код ЄДРПОУ: 39293651

Картка фонда

5169 3305 1748 5634 Кошкина Ирина.

PayPal: Frolivska911@gmail.com

Здоровья всем!!!

И пусть все это вообще не пригодится

Пожалуйста, не пишите мне сейчас о том, что это паника, и что вы переболели бессимптомно. Я пишу очень спокойно о том, с чем столкнулась моя семья. Пишу спокойно о том, что может сохранить спокойствие. И меня сложно заметить в панике. Двоих из моей семьи - спасали. Один - ещё в больнице. Третий с температурой. Если я о чем-то позволяю себе писать - только из опыта и рациональности.

Коли я працювала радіологом, у нашому департаменті лікарі носили спеціальні беджі. Вони вимірювали рівень радіації, яку отримала людина. Одного разу мій бедж зафіксував перевищення норми в два рази, тож через це я цілий місяць не могла заходити в приміщення, де була апаратура. Чому? Бо опромінення не зникає нікуди просто так, воно здатне накопичуватися (це називається cumulative radiation exposure), і з часом може мати негативні наслідки для здоров’я.

Дивлячись на те, що зараз відбувається з самопризначенням та призначенням лікарями КТ (комп'ютерної томографії) у разі хвороби на COVID-19, коли воно зовсім не потрібне, та чергами на це дослідження на тижні наперед, здається, що скоро ми матимемо проблему. Чомусь про це не говорять самі лікарі, та ті заклади, які роблять КТ всім і всюди просто так без жодних на те причин. Навіщо говорити про ризики та непотрібність процедури, якщо пацієнти сплачують за це гроші зі своєї кишені.

Випромінювання, яке ви отримуєте, коли робите рентген чи КТ, — це іонізуюче випромінювання. Його дія може пошкоджувати ДНК, і хоча ваші клітини відновлюють більшу частину завданих збитків, це не завжди відбувається повністю. Результатом цього можуть бути мутації ДНК, які з часом можуть збільшувати ризик мати рак. https://bit.ly/3kEozRq Це залежить від регулярності виконання втручання, типу обладнання, на якому його роблять, а також розміру частини тіла, яка піддається опроміненню. Не варто й забувати, що ми постійно піддаємося дії радіації з навколишнього середовища. https://bit.ly/3otseDH

Що це означає? Що кожне виконання КТ — це плюс до вашої дози радіації. І що частіше це відбувається, то збільшується опромінення. Тому КТ, як і будь-які види медичних втручань, передусім, передбачає оцінку очікуваної ефективності та користі втручання та пов’язаних з ним ризків.

Що ми бачимо у випадку КТ і COVID-19?

Знімок КТ фактично не впливає на тактику лікування та не сприяє швидкості одужання.

Не є визначальним у прийнятті рішення щодо госпіталізації у разі ускладнення перебігу хвороби. Для цього є безліч інших індикаторів, які не піддають людину опроміненню, — вимірювання кисню, загальний стан, наявність певних симптомів (як-от задишки) чи низка аналізів.

Воно збільшує ризики непотрібних втручань та сприяє прийняттю необдуманих рішень щодо здоров’я. Найпоширенішим у випадку з COVID-19 є зайве лікування антибіотиками.

Тож в результаті ви не отримаєте жодної користі від проведеного дослідження окрім додаткової дози радіації та зайвих грошових витрат.

Щодо збільшення ризику появи раку.

Зараз науковці досі не мають однозначної відповіді, чи збільшує КТ вірогідність виникнення раку, бо не вистачає даних. Але більшість все ж таки переконані у тому, що це можливо. Особливо це стосується людей, які вже лікувалися від раку. Часте використання КТ в подальшому, може збільшувати ризики появи інших видів раку в майбутньому. https://bit.ly/2HBmuaf

Є також такі дані. У дослідженні, проведеному в 2009 році, науковці оцінили потенційний ризик раку в результаті КТ у майже 31 500 тисяч пацієнтів протягом 22 років. В цілому для групи зростання ризику було невеликим — на 0,7% вище загального ризику раку в США протягом усього життя. Але для пацієнтів, у яких були проведені множинні КТ, збільшення ризику було вищим — від 2,7% до 12%. (У цій групі 33% отримали більше п'яти сканувань КТ; 5% — понад 22 сканування; і 1% — більше 38). https://bit.ly/3jvWFpi

Що це означає? Що сукупний вплив випромінювання від КТ поступово додається до базового ризику мати рак. Просто уявіть, що з кожним КТ ви збільшуєте свої шанси мати рак. Ці ризики можуть бути незначиними (тобто одне КТ не перевищує природний ризик мати рак), але в загальному на рівні популяцій виконання КТ багатьма людьми без потреби та без значної вигоди для здоров’я можуть серйозно збільшувати захворюваність в майбутньому.

Коли рекомендують робити рентген чи КТ легень у разі COVID-19? https://bit.ly/3moLu4i

Їх не варто робити для первинної діагностики COVID-19. Тестування на наявність вірусу залишається єдиним специфічним методом діагностики. Завжди потрібне підтвердження тестом, навіть якщо знімок показує зміни.

Знімок також навряд покращить клінічні результати у разі хвороби, тобто зробите ви його чи ні — одужання не настане швидше. Такі висновки наводить огляд із Кокранівської бази даних. Це стосувалося пацієнтів з інфекцією нижніх дихальних шляхів, які мали чи не мали рентгену. https://bit.ly/33zqW0h

Робити КТ чи рентген знімок рекомендовано госпіталізованим(!) пацієнтам із важким перебігом хвороби, що мають конкретні клінічні показання до КТ, наприклад, задишку чи наявність супутньої патології.

Зауважте, що в жодному протоколі лікування COVID-19 у разі легкого перебігу хвороби немає рекомендації робити КТ, аби дізнатися, що ж там відбувається в легенях. https://bit.ly/3jweZP6, https://bit.ly/3kzFF2L

Тож що робити?

Якщо ви пацієнт — ніколи не поспішайте призначити собі самостійно КТ або будь-який інший тест, не проконсультувавшись з лікарем. І навіть поради лікаря намагайтеся сприймати обдумано. Обговорюйте різні варіанти та намагайтеся зрозуміти, що відбувається у процесі вашого лікування чи діагностики і для чого.

Але навіть, коли на КТ вас направляє лікар, не соромтеся перепитати, чи можна замінити КТ на інший спосіб діагностики, який не включає в себе випромінювання, наприклад, цифровий рентген, МРТ або УЗД.

Якщо ви лікар — пояснюйте пацієнтам, що КТ не є помічним у разі легкого перебігу COVID-19, говоріть про ризики для здоров’я та радіацію у разі використання цього методу діагностики хаотично та коли заманеться. Та зрештою не призначайте своїм пацієнтам КТ навмання та без медичних на це показань.

"У відділенні постійно лунають стогони і крики, але на допомогу можна чекати по кілька годин", - розповідає 46-річний мешканець Львова В'ячеслав Семененко. Майже два тижні він провів у місцевій лікарні, борючись із Covid-19.

На момент, коли він туди потрапив, в його палаті перебувало четверо пацієнтів. Він був п'ятим - і єдиним, кому зрештою вдалося вижити.

Ще двох сусідів, яких заселили пізніше, так само більше немає серед живих.

У розмові з BBC News Україна пан Семененко розповів, як протікала його хвороба, і поділився моторошними епізодами, свідком яких він став під час лікування.

"Ніщо не натякало"

Все почалося десь три тижні тому, коли в мене трохи піднялася температура. 37 градусів, мінімальний дискомфорт - настільки незначний, що навіть не звертаєш на нього особливої уваги. Вирішив, що просто застуда.

Наступного дня, в суботу, температура стрибнула до 38,2. Про коронавірус тоді ще навіть не думав, бо не було жодних інших симптомів. Ні нежитю, ні кашлю, ні болю в горлі, ні втрати запаху. На ковід ніщо не натякало.

Ще один день, і в неділю в мене вже 38,5. Ну що в такій ситуації треба робити? Збивати - не перший раз же. Випив аспірин - один раз він збив температуру, через дві години вона повертається. П'ю ще - результату нуль. Дружина збігала за іншими ліками - те саме.

У понеділок я вже телефонував сімейному лікарю - вона заспокоювала, казала, що симптомів коронавірусу немає. Далі почалися неприємні "ломки" в тілі. Спати не міг, усю ніч крутився страшно. Але ні кашлю, ні задишки - усе лише посилювало впевненість, що це просто застуда.

Але далі ставало гірше і на четвер лікар відправила мене та доньку - в неї також трохи піднялася температура - на ПЛР. Клініка недалеко від дому - пішки йти хвилин 15. Але я не дійшов.

Десь на половині шляху заболіло в легенях, закрило дихання. Я, чесно кажучи, злякався - стало страшнувато, бо раніше нічого подібного не відчував. Йти далі просто не зміг. Ми зупинилися, викликали таксі з мембраною, доїхали до клініки. Терпів, здав тест, написав сімейнику, вона мене одразу прийняла - послухала, поміряла сатурацію (рівень кисню в крові - Ред.). Сказала, все на межі норми - з такими показниками в лікарню не кладуть.

Ну не кладуть, то й не кладуть - поїхав додому. Далі - гірше. Ніч і наступний день пережив дуже важко. Почав кашляти, став відкашлювати бурі й червоні згустки, що нагадували кров. Температура взагалі не збивалася - трималася на рівні 38,7. Таблетки не допомагали.

Тоді вже лікарка сказала, що варто починати шукати місце в лікарні - порадила, що краще через якісь "кінці", через знайомих, але в мене нікого не було. Незабаром вона написала, що мене готові взяти у лікарню швидкої допомоги. Я зібрав речі й поїхав туди.

"Людина - все. Людини більше немає"

Мене поклали у звичайне терапевтичне відділення на п'ятому поверсі - не інфекційне. Наскільки я зрозумів, там були різні люди - не лише з Covid-19. Принаймні я бачив хлопців, які казали мені, що в них коронавірусу немає.

Наскільки це нормально - тримати усіх в одному відділенні? Я не знаю. Я був у такому стані, що просто робив, що кажуть. Мені нічого не пояснювали, а я не ставив запитань - думав тільки про те, щоб пошвидше вилікуватися.

Моя палата була дуже важкою - всі з ковідом, всі на кисні. Сусідня, жіноча, - те саме. Про інші - знаю мало. Люди переважно за 60, але були й молодші - бачив двох, яким близько 40. Обидва з коронавірусом, їх уже через два дні забрали в реанімацію. Про одного знаю, що йому ставало краще, за іншого більше нічого не чув.

Перший при мені помер у неділю - на наступний день, як я приїхав. Дорослий чоловік - я з ним навіть не встиг познайомитися, він постійно був на кисні, непритомний. Другий помер наступного дня - бачиш, як очі стають скляними і людина - все, людини більше немає. Потім ще кілька людей так само. Їх навіть не встигали відвезти в реанімацію.

Медперсонал працює на межі можливостей, це треба бачити. 24 години на ногах. Вони роблять усе що можуть, але там ти розумієш, що допомогти усім не вдасться - медиків, на жаль, замало.

У відділенні постійно чути крики і стогони. Багато разів бачив, як комусь стає погано, але на допомогу медсестри не приходять: не тому ще не хочуть, а тому що просто не встигають - відділення величезне, вони у цей час десь в іншому крилі біля іншого важкохворого. Доходило до того, що години дві-три в палату взагалі ніхто не заходив.

Це все дуже страшно. По відділенню повзають таргани, не вистачає якихось елементарних речей. Бракує кисню, бракує двійників, які дозволяють підключити до одного крану одразу двох пацієнтів. Бачив, як лікарі шукають їх в інтернеті, щоб купити за власні гроші.

Доводилося робити саморобні - з катетора для крапельниці: ножем підрізали, щоб шланги заходили нормально і можна було під'єднати двох людей.

У жіночій палаті була жахлива ситуація - до одного крану через такий двійник були підключені двоє пацієнток. Бабуся вночі уві сні обкрутилася навколо шлангу, висмикнула мимоволі цей двійничок і в другої жінки миттєво почала падати сатурація, вона задихалася. Мене розбудили наші, я побіг в ту палату, підключив її - довго чекав, поки все відновиться. Медсестра прийшла лише згодом.

Мені, слава Богу, було трохи простіше, бо я принаймні був на ногах, міг ходити. Ходив в інше крило, щоб комусь допомогти, поки дівчат не було. Донька принесла мені пульсоксиметр, я ним міряв сатурацію в людей.

Ми зробили саморобні подовжувачі для кисню, аби ті, хто вже не може без нього дихати, принаймні в туалет змогли піти. Бо чоловіки спершу соромилися в банку сходити або в памперс - це потім вже звикали. Були випадки, коли люди непритомніли прямо в туалеті - нам доводилося вночі їх тягнути просто по підлозі, щоб підключити до кисню.

Сам я провів у лікарні майже два тижні - виписали мене на 12-й день. Перші кілька днів було дуже важко - температура, ти весь мокрий. Ставили крапельницю, робили уколи, потім підключили до кисню - на ньому я був майже тиждень, але поступово стало краще.

З усіх пацієнтів, які були в палаті на момент, коли я туди заїхав, всі померли - вижив лише я. Загалом при мені не стало шістьох - на той світ вони пішли фактично на моїх очах. Усі були з ковідом. На тілі потім пишуть "К-19".

"Один помирає, за 20 хвилин на його місце привозять іншого"

Картина там, звісно, моторошна. Ти вже знаєш і його сина, і його доньку, а його самого більше немає. Потім ти чуєш, як по коридору їде цей візочок, який забирає тіла - ми його називали "паровозом" - бо він коли їхав, дуже гучно гримів на все відділення.

Ну а потім все. Людина помирає, її забирають, а через 20 хвилин на її ліжку вже хтось інший.

Із розмов у лікарні складається враження, що головна проблема більшості пацієнтів в тому, що вони довго намагалися лікуватися самі - до останнього тягнули, не дзвонили лікарям. Це стосується і молодих, і старших.

Якщо в мене КТ показував 30% ураження легенів, то вони приїздили в лікарню вже з 70% ураження. Доводили все до дуже серйозного стану і просто не виживали - було запізно.

Мені сильно допомагало те, що нас відвідували родичі. Я не знаю чому їх пускали, нам ніхто не пояснював. Можливо, це й не правильно - сторонні люди у відділенні з хворими на Covid-19. Я не знаю, як треба - в нас було так.

Але можу сказати точно, що якби не близькі, то я не знаю що було б і як би я усе це виніс. На мій погляд, для мого одужання позитивні емоції від спілкування з близькими зробили набагато більше, ніж усі ліки разом узяті.

"Не думав, що це може статися зі мною"

До того, як захворіти, до коронавірусу я ставився спокійно. Не було ні страху особливого, ні скепсису - просто знав, що є така хвороба. Мама моя раніше вже перехворіла, і відносно легко. Тому була якась впевненість, що мені самому нічого особливо не загрожує.

Подумки казав собі, що в мене ж немає ніяких побічних захворювань, ніколи не було проблем з легенями - ні бронхітів, ні астм, нічого. І тут раптом раз - і ти розумієш, що тобі просто нічим дихати. Ти на кисні, дорослі мужики навколо тебе плачуть, а люди, з якими ти спілкуєшся, просто на твоїх очах помирають зі скляними очима.

Вперше В'ячеслав Семененко розповів свою історію на власній сторінці у фейсбуці. Публікація зібрала кілька тисяч лайків та репостів, а чимало людей у коментарях почали звинувачувати його в тому, що він поширює "страшилки" і "сіє паніку".

Те, як вони це сприймають - це їхня проблема. Я той пост писав не для всіх - лише для своїх друзів, аби поділитися тим, що пережив. Вийшло так, що його побачило багато людей, - я цього не міг спланувати.

Бог суддя тим, хто каже, що це якась брехня і що я навмисно когось лякаю. Так, я знаю, що для більшості людей ця хвороба протікає легко, - але я розповів про те, що буває й інакше: люди мають знати, що навіть такий чоловік як я - здоровий, молодий, без побічних захворювань - може перенести все дуже непросто.

Помиляються і ті, хто сприймає мою історію як критику лікарні та медпрацівників. Так, умови там жахливі, але винні в цьому точно не лікарі і не медсестри. Вони роблять усе, що можуть, - я бачив це на власні очі.

У понеділок, 16 листопада, об 11:00, в міжнародному медіа-центрі КВУ, який розміщено в будівлі Національної спілки журналістів України (вул. Хрещатик 27а) розпочнеться брифінг Комітету виборців: «День голосування: підсумки спостереження КВУ».

Теми заходу:

• оцінка КВУ другого туру виборів;
• чи відповідали вибори міжнародним стандартам та українському законодавству;
• основні порушення в день голосування

Учасники:

• Олексій Кошель, генеральний директор Комітету виборців України;
• Денис Рибачок, аналітик Комітету виборців України.

Мови заходу: українська. Також буде забезпечено переклад на англійську мову.

Буде доступна онлайн-трансляція.