Лідери трьох фракцій Верховної Ради пропустили більше половини голосувань, що відбулися у травні. Всього за місяць було проведено 12 пленарних засідань, під час яких відбулося 462 голосування.

Найнижчі показники голосувань в Юлії Тимошенко. Голова ВО «Батьківщина» взяла участь в 1% голосувань за місяць. Політик проголосувала 7 разів. Серед іншого Юлія Тимошенко не голосувала за закони щодо трансплантація органів людині та вдосконалення діяльності Держбюро розслідувань. Лідер «Батьківщини» була письмово зареєстрована на восьми пленарних засідань.

Співголова «Опозиційного блоку» Юрій Бойко взяв участь лише в 6% голосувань: натиснув «за», «проти» чи «утримався» 28 разів. Зокрема, лідер «Опозиційного блоку» не підтримав у першому читанні законопроект щодо розблокування діяльності Держбюро розслідувань. При цьому Юрій Бойко був зареєстрований майже на всіх (11 із 12) засіданнях ВР.

Інший співголова «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул взяв участь у 8% голосувань.

Також низькі показники голосувань в Олега Ляшка. Лідер РПЛ взяв участь в 35% голосувань (166 із 462). Серед іншого політик не голосував за закон щодо трансплантації органів, але підтримав в першому читанні законопроекти щодо заборони пальмової олії та діяльності Держбюро розслідувань. Був зареєстрований на восьми засіданнях.

У решти голів фракцій вищі показники участі в голосуваннях. Олег Березюк («Самопоміч») проголосував у 75% разів і відвідав одинадцять засідань. Максим Бурбак («Народний Фронт») взяв участь в 79% голосувань, Артур Герасимов (БПП) – у 88%. Обидва політики відвідали всі засідання ВР.

Інформація в рамках проекту "Дослівно". Дані щодо участі лідерів фракцій ВР у голосуваннях оприлюднюються КВУ щомісячно.

П’ятнадцять народних депутатів не проголосували в травні жодного разу. Всього за місяць відбулося 12 пленарних засідань, на яких було проведено 462 голосування.

Серед депутатів, які не проголосували жодного разу (не натискали «за», «проти», «утримався»): Вадим Рабінович і Юхим Звягільський («Опозиційний блок»), Євгеній Мураєв, Дмитро Ярош, Андрій Білецький, Костянтин Жеваго, Сергій Мельничук (позафракційні), Петро Сабашук, Віталій Чепинога (БПП), Денис Дзензерський (НФ).

Вказані депутати офіційно пропустили голосування ВР з невідомих причин. Тобто, не через хворобу чи відрядження. Окремі з них були присутні в Раді на момент голосувань, однак участі в них не брали. Так, Вадим Рабінович та Юхим Звягільський були письмово зареєстровані на чотирьох засіданнях ВР, Костянтин Жеваго – двох, Віталій Чепинога – семи.

Також жодного разу в травні не проголосували депутати-втікачі: Євген Бакулін («Опозиційний блок»), Сергій Клюєв (позафракційний) та Олександр Онищенко (позафракційний). Не голосували також В’ячеслав Константіновський, який написав заяву про складання депутатських повноважень і Надія Савченко, яку утримують під вартою.

Частина депутатів проголосували лише кілька разів за місяць. Серед них є низка відомих прізвищ. Так, Віталій Хомутиннік проголосував лише 11 разів, Роман Зварич – 15, Сергій Ківалов – 22, Олесь Довгий – 30, Наталія Королевська – 39, Олександр Вілкул – 40 із 462.

«У травні 71 народний депутат пропустили 90% голосувань Ради. Це вдвічі більше, ніж у квітні і загалом є найгіршим показником із січня 2018 року, коли майже не голосували 127 нардепів. Також цікаво, що частина політиків вже офіційно оформили відпустки. Попри це травень був відносно продуктивним місяцем у роботі ВР. Загалом було прийнято понад двадцять законодавчих актів, серед яких закон про трансплантацію органів. Також у першому читанні було прийнято скандальний законопроект щодо заборони пальмової олії та розблоковано діяльності Держбюро розслідувань», - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.  

Інформація в рамках проекту "Дослівно".

Парламентські політичні партії фактично повністю живуть за державні кошти. Так, 99% витрат партій у 2018 році здійснювалися за кошти Державного бюджету України. За січень-березень партії сукупно витратили 85,2 млн. грн., із яких 84,4 млн. були грошима держбюджету.

«Народний Фронт» витратив за три місяці 20,2 млн. (із них 99% - гроші бюджету), БПП – 28,7 млн. (99%), «Опозиційний блок» – 6,3 млн. (99%), «Самопоміч» – 20 млн. (99%), Радикальна партія Олега Ляшка – 5,5 млн. (95%), ВО «Батьківщина» – 4,2 млн. (92%).

Упродовж І кварталу партії купували за державні кошти навіть такі товари першої необхідності як миючі засоби, пакети для сміття, серветки, рушники, офісний папір і картриджі (зокрема, це відображено в звіті РПЛ).

Загалом НФ і «Батьківщина» найбільше державних коштів витратили на оренду приміщень (7,5 та 2,1 млн. відповідно), БПП та «Опозиційний блок» – на місцеві осередки (17,3 та 3,5 млн.), РПЛ – на зарплати (2,2 млн.), "Самопоміч" - на матеріальні витрати і оплату послуг (7,5 млн.).

Традиційно частину коштів (6,3 млн.) партії спрямували на оплату реклами в ЗМІ. Найбільше коштів на пропаганду витратила «Самопоміч» – 2,9 млн. на видавничу діяльність.

«Залежність партій від держкоштів є небезпечною тенденцією. Якщо завтра партії перестануть отримувати ці гроші, то їм фактично доведеться закрити офіси і припинити існування. Це стане можливим, якщо партії не наберуть на наступних виборах до ВР 2% голосів. Тоді вони автоматично втратять право на держфінансування. Також важливо, щоб партії адекватно витрачали державні кошти. Спрямування грошей на роботу осередків та офісів є необхідними витратами, що сприяє детінізації та розбудові партій. Натомість, витрачання коштів на рекламу – це політичний піар, що суперечить ідеї держфінансування», - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Для зменшення залежності від держфінансування партії мали б залучати кошти від членських внесків та гроші від фізичних і юридичних осіб. Однак на разі цих коштів недостатньо для того, щоб покрити партійні витрати. 

До прикладу, за даними НАЗК у 2017 році «Опозиційний блок» отримав 6,6 млн. грн. від внесків фізичних та юридичних осіб. Виходячи з теперішніх витрат партії, цього вистачило б для того, щоб профінансувати діяльність лише за три місяці (за І квартал 2018 року партія витратила понад 6 млн.). РПЛ отримала за рік 1,1 млн. внесків (при цьому лише за січень-березень було витрачено більше 5 млн.) НФ залучив за рік лише 6 тис. грн. внесків, а витратив за І квартал – понад 20 млн.

Інформація в рамках проекту "Дослівно".

КВУ проаналізував звіти політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за І квартал 2018 року. Відповідно до отриманої інформації частина відомих партій задекларували фактично порожні офіси. Тобто, без вказування робітників, які б у них працювали.

Серед партій із порожніми центральними офісами: «За життя» Вадима Рабіновича, «Наш Край», Демальянс, ВО «Свобода», «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка.

Станом на березень 2018 року в центральному апараті партії «За життя» Вадима Рабіновича не працює жодної особи., у ВО «Свобода» в центральному апараті працює 5 осіб, Демальянсі – 1 особа, «Громадянській позиції» – 3 особи, «Наш Край» – 2 особи. Інформація по партіях «Громадянська позиція» та «Наш Край» відповідно до звітів за 2017 рік, оскільки звіти за І квартал на веб-сайтах партій та НАЗК відсутні.

При цьому деякі партії показали значну кількість працівників у регіональних офісах. Так, у Демальянсі зазначено 46 працівників у обласних, міських та районних структурах.

«Аграрна партія» та УКРОП вказали цілком реалістичні цифри: 34 та 16 працівників у центральних апаратах відповідно.

Кількість офіційних працівників у парламентських партій є значно вищою. Найбільше осіб в центральному апараті «Самопомочі» – 217. У Радикальної партії Олега Ляшка працює 132 особи, «Батьківщині» - 71, БПП – 47, «Опозиційному блоці» – 42, «Народному Фронті» – 31.

«Державне фінансування сприяє детінізації партійного життя. Після отримання коштів з держбюджету, партії офіційно працевлаштували частину осіб. Якщо порівняти кількість працівників до та після початку держфінансування, то різниця є значною. За даними звіту за 2016 рік в центральному апараті «Опозиційного блоку» та РПЛ не працювало жодної особи, зараз – 42 та 132 відповідно», - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Для аналізу було відібрано політичні партії, які за даними соціологічних досліджень мають шанси набрати понад 2% голосів виборців на наступних виборах до ВР, а, отже, отримати право на державне фінансування.

Інформація підготовлена в рамках проекту Дослівно.

66% депутатів мають керівні посади в комітетах ВР.

Дві третини народних депутатів перебувають на керівних посадах в Комітетах Верховної Ради. Із загалом 416 нардепів 251 є головами, першими заступниками, заступниками, секретарями чи головами підкомітетів.

У Комітеті з питань культури та духовності 100% депутатів формально є керівниками. Крім голови, першого заступника, заступника та секретаря в межах Комітету діє три підкомітети, що також мають своїх голів. Зокрема, це підкомітети з питань охорони історико-культурної спадщини, з питань благодійної діяльності та фінансування культури, а також з питань державної політики у сфері розвитку та використання державної мови та мов національних меншин в Україні.

У Комітеті з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму на керівних посадах перебувають 88% депутатів (7 із 8 депутатів), Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення – 83% (5 із 6), Комітеті у закордонних справах та Комітеті з питань промислової політики та підприємництва  – по 80% (8 з 10).

Найменше керівників у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин – 33% (10 із 30 депутатів) та Комітеті з питань економічної політики – 44% (7 із 16).

«Ситуація в комітетах ВР підтверджує, що значна частина депутатів страждають так званою «генеральською хворобою», що передбачає надмірне захоплення регаліями. Тому в рамках реформи парламенту потрібно не лише зменшувати кількість комітетів, але й кардинально змінити підхід до вироблення їх структури», - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.   

Парадоксально, але попри значну кількість депутатів на другорядних посадах, третина комітетів не мають офіційних голів. Це стосується дев'яти комітетів: Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Комітету з питань європейської інтеграції, Комітету з питань запобігання і протидії корупції, Комітету з питань науки і освіти, Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, а також Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності.

Інформація в рамках проекту «Дослівно».

У Верховній Раді VIII скликання зареєстровано аномальну кількість міжфракційних депутатських об’єднань (МДО). Станом на 14 травня – це 125 таких утворень. Таким чином щотижня реєструється два нові об’єднання. Таку інформацію КВУ було отримано у відповідь на інформаційний запит.

Найбільше МДО було створено в 2015 році – 49. У 2018 році з’явилося 12 нових МДО.

Міжфракційні об’єднання часто створюються із лобістською метою. Зокрема, це стосується об’єднань, що представляють інтереси певних територій (загалом 24 МДО). Серед них об’єднання: «За Харків! За Слобожанщину!, «Закарпаття», «Рідна Чернігівщина», «За Житомирщину», «За європейську Сумщину», «Миколаївщина», «Одеса».

Також частина об’єднань організовані за галузевою ознакою. Серед них: «Захистимо вугільну галузь», «Україна – морська держава», «Україна туристична», «За розвиток авіації України», «Україна – космічна держава», «Щодо сприяння розвитку сільських територій».

Також деякі МДО створені задля представлення інтересів партій: «Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «УКРОП», «Народний контроль».

 «Про діяльності абсолютної більшості об’єднань нічого не відомо. Із 12 МДО, створених в 2018 році, в мережі Інтернет є бодай якась інформація про три.  Формально міжфракційні об’єднання мали б сприяти вирішенню тематичних проблем через взаємодію депутатів різних політичних сил. Це включає спільну розробку законопроектів, проведення публічних заходів, роботу в медіа тощо. Однак на практиці більшість об’єднань є «мертвими» структурами, що створюються з метою піару, – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.  

Часто об’єднання реєструються виключно для підвищення власного статусу депутата в очах колег та виборців. Показово, що окремі депутати очолюють відразу кілька об’єднань. До прикладу, Вадим Рабінович є керівником міжфракційних об’єднань «СТОП тарифам» та «Або реально допомагати людям, або розпуститися!», а Сергій Каплін очолює об’єднання «За профспілки» і «Захист дітей війни».

Відповідно до ст. 60 Закону «Про Регламент Верховної Ради України» народні депутати можуть добровільно об'єднуватися у міжфракційні депутатські об'єднання без реєстрації, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності Апаратом Верховної Ради України.

Інформація в рамках проекту «Дослівно».