Блок Петра Порошенка «Солідарність» та ВО «Батьківщина» висувають найбільше кандидатів на виборах в об’єднані громади. Зокрема, це стосується міських об’єднаних громад.  

За три роки реформи децентралізації було організовано вісім виборчих кампаній (із 25.10.15 – по 29.10.17) по виборах в об’єднані громади. Загалом БПП «Солідарність» висунула за цей час 2271 кандидата до міських рад об’єднаних громад, ВО «Батьківщина» - 2261. Це значно перевищує показники інших партій.  

Так, на третьому місці за кількістю висунутих кандидатів Радикальна партія Олега Ляшка (1703 кандидати), четверта – Аграрна партія України (1410 кандидатів), п’ята – ВО «Свобода» (1203 кандидати). При цьому БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина» та РПЛ – єдині партії, що висунули кандидатів в депутати міських ОТГ на всіх 8-ми виборчих кампаніях.

Дещо менше кандидатів за три роки висунули "Українське об’єднання патріотів «УКРОП» – 1130, «Опозиційний блок» - 1099 та «Наш Край» - 1061.

На виборах 29 жовтня 2017 року, що призначені у 25-ти містах районного значення, БПП “Солідарність» було висунуто 686 кандидатів у депутати міських рад, ВО «Батьківщиною» – 691.

Загалом за три роки реформи децентралізації бодай одного кандидата до міських ОТГ висунули 18% партій (63 із 350 зареєстрованих в Україні).

Інформація за даними, оприлюдненими на сайті Центральної виборчої комісії. 

У п’ятницю, 27 жовтня, об 11:30, в агенції «УНІАН» відбудеться прес-конференція Комітету виборців України: «Хід виборів у об’єднаних громадах: основні загрози та порушення». 

Під час заходу буде оприлюднено висновки КВУ щодо ходу виборчого процесу на виборах в об’єднаних громадах 29 жовтня 2017 року.

Теми заходу:

-          якими є основні порушення на виборах в ОТГ;

-          чому партії висувають «безпартійних» кандидатів;

-          підкуп та адмінресурс на виборах;

-          які політичні сили висунули найбільше кандидатів;

-          ключові форми агітації;

-          тематика виборчої кампанії;

-          недоброчесні технології на виборах (чорний PR, джинса, виборчі клони).

Спікери:

Олексій Кошель – генеральний директор КВУ

Денис Рибачок – аналітик КВУ

Захід відбудеться в рамках проекту «Інформаційно-просвітницька кампанія щодо перших місцевих виборів у новостворених об’єднаних територіальних громадах», що реалізується ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не відображають офіційну позицію Ради Європи.

Народні депутати 77 разів намагалися скасувати закони та постанови, прийняті за час роботи ВР VIII скликання. Жодного разу успішно.

Серед іншого депутати намагалися скасувати результати голосування за закони щодо заборони георгіївської стрічки, призначення позачергових виборів в Кривому Розі, перейменування Дніпропетровська, мовних квот на телебаченні, е-декларацій, особливого статусу Донбасу та підвищення пенсій.

Ініціювати відповідні рішення народні депутати можуть у відповідності до Регламенту Верховної Ради. Так, згідно із ч. 1. ст. 48 Закону «Про Регламент Верховної Ради України» рішення парламенту можуть бути скасовані до підписання відповідного акту Головою ВР. Рішення про скасування результатів голосування за закон, постанову чи інший акт ВР приймається більшістю голосів від конституційного складу парламенту.

Найчастіше скасувати результати голосувань за прийняті акти намагалися депутати опозиції. Так, члени «Опозиційного блоку» ініціювали відповідні рішення 19 разів. Серед депутатів антилідером за цим показником є позафракційний нардеп-свободівець Юрій Левченко, який за три роки вимагав скасувати голосування за 25 прийнятих законів та постанов.

Попри часті спроби народні депутати не спромоглися скасувати жодного прийнятого закону. В середньому «за» голосували 52 депутати із 226 необхідних.

«Є кілька причин, чому народні депутати так часто намагаються скасувати прийняті акти парламенту. З одного боку, значна частина законів справді приймаються із порушенням норм Регламенту, що провокує скарги депутатів.

Однак політичні сили часто ініціюють скасування законів з метою самопіару. Показово, що окремі закони намагалися скасувати відразу кілька фракцій одночасно. До прикладу, депутати «Самопомочі», «Батьківщини» та представники партії ВО «Свобода» зареєстрували три різні постанови про скасування закону щодо особливого статусу Донбасу. Трьома різними постановами також було передбачено скасування закону про Конституційний суд і чотирьома – щодо судової реформи. Такі безуспішні дії депутатів нагадують розмахування кулаками після того як бійка вже закінчилася, - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

«Крім того, реєстрація постанов про скасування прийнятих актів вже стала своєрідною технологією. У такий спосіб депутати штучно затягуються підписання закону. Адже відповідно до Регламенту голова ВР не може підписати закон до того моменту, допоки не буде розглянуто всі постанови про скасування результатів за його голосування», - додав Олексій Кошель.

Десятеро народних депутатів не проголосували у жовтні жодного разу. Це члени «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін, Вадим Рабінович, Євген Бакулін, позафракційні Костянтин Жеваго, Євгеній Мураєв, Дмитро Ярош, В’ячеслав Константіновський (подав заяву про складання мандату депутата), депутат БПП Анатолій Матвієнко (офіційно перебуває на лікарняному) та нардепи-втікачі Сергій Клюєв і Олександр Онищенко.

При цьому Сергій Льовочкін, Костянтин Жеваго та Євгеній Мураєв відвідали частину засідань Ради у жовтні, однак не брали участі в голосуваннях (не натискали «за», «проти» чи «утримався»).

Натомість чотирнадцять нардепів взяли участь у понад 90% голосувань. Це депутати «Народного Фронту» Ігор Васюник, Юрій Тимошенко, Микола Величкович, Віталій Корчик, Микола Федорук, члени БПП Юрій Соловей, Павло Різаненко, Віктор Пинзеник, Іван Спориш і депутати «Самопомочі» Тарас Пастух, Роман Семенуха та Ярослав Маркевич.

«У жовтні народні депутати прийняли закон щодо медичної реформи (№6327), направили до Конституційного Суду законопроекти щодо скасування депутатської недоторканності та провалили голосування за закони щодо виборчої реформи. Попри важливість цих рішень такі активні політики як Вадим Рабінович, Євгеній Мураєв та інші проігнорували відповідні голосування, що ставить під сумнів ефективність їх роботи», - зазначив голова КВУ Олексій Кошель.  

Загалом статистика голосувань у жовтні є такою: 10 нардепів взяли участь у 0% голосувань; 87 нардепів – у 1-10% голосувань, 86 нардепів – 11-20%; 83 нардепи – 21-30%; 40 нардепів – 31-40%; 40 нардепів – 41-50%, 27 нардепів – 51-60%, 18 нардепів – 61-70%, 10 нардепів – 71-80%, 6 нардепів – 81-90%, 14 нардепів – 91-100%.

Всього в жовтні відбулося півтисячі голосувань – 463. Інформація в рамках проекту «Дослівно». 

У жовтні на засіданнях Верховної Ради в середньому було зареєстровано 318 народних депутатів із 422, що є найгіршим показником за 2017 рік.

До цього найгірші результати відвідуваності було зафіксовано в лютому 2017 року, коли в залі парламенту в середньому було зареєстровано 326 нардепів. У березні цей показник склав 332 нардепи, квітні – 341, травні – 334, червні – 343, липні - 341, вересні – 328.

Загалом лише 33% нардепів (139 із 422) відвідали всі засідання Ради в жовтні. У той же час шестеро депутатів не відвідали жодного засідання, 58 – пропустили понад половину засідань. Інформація за даними письмової реєстрації.

Не відвідали жодного засідання ВРУ у жовтні члени «Опозиційного блоку» Євген Бакулін та Вадим Рабінович, позафракційні Дмитро Ярош та В’ячеслав Константіновський (подав заяву про складання мандату депутата), а також нардепи-втікачі Олександр Онищенко і Сергій Клюєв. Ці народні депутати не відвідали жодного засідання ВРУ як за даними письмової, так і електронної реєстрації. Євген Бакулін та Дмитро Ярош також не відвідали жодного засідання ВР у вересні.

Серед фракцій і груп найгірше показники відвідуваності у «Відродження», найкращі – в Блоку Петра Порошенка. В середньому в жовтні в залі було зареєстровано 83% депутатів фракції БПП, 79% - «Народного Фронту» та Радикальної партії Олега Ляшка, 75% - «Самопомочі», 74% - позафракційних, 73% - «Батьківщини», 62% - «Опозиційного блоку», 61% - «Волі Народу», 58% - «Відродження». За даними письмової реєстрації.

Загалом в жовтні відбулося 11 пленарних засідань ВР.

Інформація в рамках проекту «Дослівно».

У проекті Державного бюджету України на 2018 рік недофінансовано видатки за статтею «фінансування статутної діяльності політичних партій». Замість 1,1 млрд. грн., що передбачені чинним законодавством, партіям виділили лише 513 млн. грн.

У 2018 році обсяг держфінансування політичних партій автоматично мав бути збільшений відповідно до підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 17-2 Закону «Про політичні партії в Україні» щорічний  обсяг  держфінансування партій становить дві  сотих  розміру  мінімальної заробітної  плати встановленого на 1 січня року, що передує року виділення  коштів  державного  бюджету,  помноженого  на  загальну кількість   виборців,   які   взяли   участь   у   голосуванні   у загальнодержавному  багатомандатному  виборчому окрузі на останніх чергових  або  позачергових  виборах  народних  депутатів України.

Із 1 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати підвищився і наразі складає 3 200 грн. Таким чином, мало відбутися зростання обсягу держфінансування політичних партій до 1 027 342 464 грн. (0,02 * 3200 * 16 052 226). Крім того, 102 734 246 грн. мало бути виділено відповідно до гендерної квоти, що складає 10% від обсягу держфінансування. Натомість, у проекті Державного бюджету України на 2018 рік за статтею «фінансування статутної діяльності політичних партій» передбачено вдвічі менше коштів – 513 млн. грн.

«Державне фінансування політичних партій є необхідним кроком для оздоровлення політичної системи України. Це дає змогу партіям бути більш незалежними від олігархічного впливу і самостійно визначити власні дії. Зокрема, вкладати кошти у розбудову партійної мережі, роботу із виборцями та навчання партійців. Тому штучне зменшення в бюджеті розміру підтримки партій більше ніж вдічі – це не лише крок назад, а й підрив довіри до самої ідеї держфінансування. Крім того, прийняття закону про державне фінансування партій було однією із вимог щодо отримання Україною безвізового режиму із державами ЄС. Тому маніпулювання нормами цього закону може свідчити про невиконання Україною взятих зобов’язань перед західними партнерами і негативно позначитися на подальшій підтримці України», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель. 

КВУ закликає Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України доопрацювати проект Державного бюджету на 2018 рік та привести його у відповідність до Закону «Про політичні партії в Україні».