Майже два місяці тому, 21 березня, Президент України під час зустрічі з лідерами парламентських фракцій закликав їх подати йому на розгляд узгоджений список кандидатур до складу Центральної виборчої комісії. Станом на 15 травня жодна з фракцій ВРУ досі не надала Президентові оновлений список кандидатів на посади членів ЦВК. Про це повідомили КВУ в Адміністрації Президента у відповідь на інформаційний запит.

Після повідомлення КВУ Радикальна партія Олега Ляшка видалила сторінку в російській соціальній мережі "Вконтакте" - https://vk.com/o.liashko

Чекаємо оперативних дій від "Опозиційного блоку".

Дві парламентські політичні партії, «Опозиційний блок» та Радикальна партія Олега Ляшка, продовжують вести сторінки в російській соцмережі «Вконтакте».

Упродовж останніх днів на сторінках цих політичних сил «Вконтакте» проводилася активна діяльність. Зокрема, було розміщено низку публікацій на політичну тематику, а також фото та відеоматеріали. Серед іншого «Опозиційний блок» оприлюднив заяву про незгоду із Указом Президента щодо заборони «Вконтакте».

Сторінки партій є справжніми, оскільки на них розміщено посилання на офіційних веб-сайтах Опоблоку та РПЛ. Сторінкою РПЛ у мережі «Вконтакте» є персональна сторінка Олега Ляшка. У групі Опоблоку «Вконтакте» 6 тис. учасників, у Олега Ляшка – 88 тис. підписників.

ВО «Батьківщина», яка також мала сторінку «Вконтакте», призупинила її роботу після публікації 17 травня відповідного Указу Президента і прибрала посилання на неї із партійного сайту.

У лютому 2017 року Комітет виборців України закликав політичні партії закрити свої сторінки в російських соцмережах (https://goo.gl/q21RrV). Після цього згадку про сторінку «Вконтакте» із офіційного веб-сайту також прибрала ВО «Свобода».

Посилання на сторінки «Вконтакте»:

Сторінка «Опозиційного блоку» - https://vk.com/oppositionbloc

Сторінка Олега Ляшка - https://vk.com/o.liashko

У Києві 12 травня відбувся міжнародний круглий стіл «Підтримка політичних партій поза межами державного фінансування». Захід організовано ВГО «Комітет виборців України» за підтримки Національного демократичного інституту.

Зі вступним словом виступив заступник директора Національного демократичного інституту (НДІ) Ієн Вудвард. Він привітав учасників заходу і закликав до плідної дискусії. Зокрема, пан Вудвард наголосив на важливості заходу і вказав, що метою проекту було підвищення прозорості підтримки партій та справедливого розподілу комунального майна. Він також подякував уряду Канади за підтримку НДІ та, зокрема, цього проекту. При цьому пан Вудвард нагадав, що Комітет виборців України є близьким партнером НДІ із 1994 року.

Модератором заходу виступив голова КВУ Олексій Кошель. Він наголосив на важливості державного фінансування партій в Україні, але також висловив певні зауваження до чинного законодавства з цього питання. Зокрема, вказав на те, що політичні сили часто використовують держкошти на політичну рекламу, а не на розвиток, що підриває саме ідею держфінансування. Важливо, щоб кошти були спрямовані на змістовну діяльність партій: розробку альтернативних рішень місцевої влади, зустрічі із виборцями тощо. Загалом держфінансування обходиться українським виборцями у 13 грн. на рік, що дорожче, ніж у сусідній Польщі. Проте ситуація із його реалізацією є порівняно кращою, аніж у сусідній державі. 

Наталія Линник, керівник програм ВГО КВУ, презентувала фінальний звіт за проектом і, зокрема, зосередилася на тих заходах, які були організовані під час його реалізації. Пані Линник детально зупинилася на питаннях методології проекту, його мети та завдань. Також вона окреслила основні етапи дослідження серед яких надсилання запитів до міських рад міст обласного значення, проведення анкетування представників політичних партій, організація тематичних воркшопів, проведення громадських обговорень (в 5 містах) та глибинних інтерв’ю. Фінальним етапом стала підготовка аналітичного звіту за результатами проекту, який був презентований під час заходу.

Денис Рибачок, аналітик ВГО КВУ, розповів про основні висновки дослідження. Зокрема, наголосив, що в 79 містах обласного значення із 149 політичні партії мають право оренди комунального майна за пільговою ціною (як правило, 1 грн. на рік). Однак політичні партії переважно не користуються такою можливість. Партії орендують комунальне майно лише в 41 місті. Найчастіше орендують приміщення ВО «Батьківщина», ВО «Свобода» та БПП «Солідарність». Однією із причин того, що партії не бажають орендують майно навіть за пільговою ціною, є непрозорість процедури оренди. Про це свідчать результатів опитування представників політичних партій на місцях. Всього було опитань 105 представників партій. Так, 55% респонденів назвали процедуру надання в оренду майна непрозорою, 57% зазначили, що окремі партії отримали переваги при прийнятті рішення щодо оренди, 76% вважають, що їм не надали приміщення через те, що місцева влада не бажає рахуватися з їхніми інтересами.

Богдан Горбань, юрист ВГО КВУ, розповів про підписання меморандумів із органами місцевого самоврядування, які виступили за прозорість надання комунального майна політичним партіям. Також він підкреслив, що питання оренди комунального майна належить до повноважень місцевих рад, що породжує певну різноманітність випадків. Зокрема, в одних містах ради надають партіям право оренди комунального майна, а в інших - ні. Він також додав, що у низці областей України комунальні приміщення продовжують орендувати політичні партії, які фактично не ведуть активної політичної діяльності. Зокрема, це стосується «Партії Регіонів» та Комуністичної партії України. Загалом у 51% міст комунальне майно орендують лише партії, що представлені в міській раді. Тобто, отримали депутатські мандати за результатами місцевих виборів 2015 року.

Марія Кучеренко, аналітик ВГО КВУ, зазначила, що покращити ситуацію із доступом до комунального майна спроможна концепція партійного дому. Це передбачає використання одного чи кількох приміщень, що перебувають у комунальній власності, які б надавалися політичним партіям та/або громадським організаціям в оренду почергово. Тобто, в певні дні тижня певним партіям/громадським організаціям (зі створенням графіку, який би чітко фіксував право бажаючих партій на приміщення). Також в тих містах, де політичним партіям вже надано право оренди комунального майна за пільговою ціною, варто прийняти окреме Положення міської ради, яке б чітко регулювало порядок надання майна в оренду на пільгових умовах. Інформацію щодо порядку та умов надання в оренду приміщень комунальної власності варто оприлюднювати на офіційних веб-сайтах міських рад.

Ігор Попов, народний депутат, фракція Радикальної партії Олега Ляшка, підкреслив, що чинне законодавство містить ряд прогалин, які можуть призводити до нецільового використання державних коштів. Це стосується так званих депутатських фондів, а також субвенції на соціально-економічний розвиток. За словами нардепа це є «темними місцями», які варто досліджувати. Щодо підтримки партій, то тут варто визначити, які саме партії потребують підтримки. Адже спонсорувати всі без винятку партії держава не може. На думку пана Попова підтримувати варто тільки ті політичні сили, які отримали на виборах підтримку громадян. Концепція «партійного дому» потенційно може сприяти розвиткові політичних партій на місцях. Однак це працюватиме лише в тому випадку, якщо партії використовуватимуть офіс виключно для роботи із виборцями. Нардеп назвав ненормальною ситуацію, коли в низці регіонів України офіси за пільговою ціною орендують партії, які вже давно не ведуть активної діяльності. Зокрема, Наша Україна чи СПДУ. Загалом офіси повинні орендувати лише ті партії, які мають місцевих депутатів. Якщо партія немає представників в міськраді, то й вирішувати проблеми виборців вона не спроможна.

Руслан Сидорович, народний депутат, фракція «Самопоміч», вказав на недосконалість закону про держфінансування партій. У той же час він закликав не підігрівати штучно ситуацію і загалом позитивно оцінив саму ідею держпідтримку партій. За його словами державне фінансування дає партіям можливість бути незалежними від фінансово-промислових груп. У перспективні більшість коштів мають бути спрямовані на місцеві організації, а не залишатися в розпорядженні центрального апарату. При цьому роль центральної партії полягатиме в тому, щоб пояснити місцевим осередкам як правильно використати кошти. Нардеп також торкнувся теми підкупу на виборах, зокрема, зазначив, що це є проблемою не лише того, хто підкуповує, а й того, хто продає свій голос. Щоби побороти підкуп виборцям варто роз’яснювати, що підкуп здійснюють недоброчесні кандидати, які не відстоюватимуть інтереси громадян у разі обрання до органів влади.

Віктор Таран, голова центру «Ейдос», вказав на проблематичність реалізації ідеї партійного дому. Зокрема, труднощі можуть бути в тому, щоб різні політичні партії з протилежними поглядами змогли ужитися в одному приміщенні. Щодо розміру державного фінансування, то 442 млн. грн. не є надто великою сумою. Загалом в Європі нормальною вважається практика, коли держфінансування має перекривати не більше 60% фінансування партій. Решту мають складати внески від прихильників партій. Натомість, ідея членських внесків більше не є актуальною, а тому партії мають навчитися комунікувати із малим та середнім бізнесом.

Віктор Замятін, експерт політико-правових програм Центру Разумкова, зазначив, що лише 16% громадян підтримують фінансування партій з Державного бюджету. Ще 23% громадян визнають партії виразниками своїх інтересів. Партії мають налагодити співпрацю із представниками бізнесових структур на місцях. Від цього залежатиме їх фінансове становище. Ідея про важливість членських внесків – є позавчорашнім днем, яка більше не актуальна для Європи. Партії можуть, в тому числі, самостійно заробляти кошти. Зокрема, така практика має місце у Франції, Італії, Іспанії, де партії надають свої аналітичні послуги місцевим радам за певну фінансову винагороду. Щодо пожертв від звичайних громад, то рівень їх внесків має бути співмірний із їхніми фінансовими доходами.

Олексій Сидорчук, аналітик Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, зазначив, що варто зосередитися на підвищенні прозорості механізмів надання партіям комунального майна. Зокрема, важливо розробити рекомендації до місцевих рад щодо того, як вони мають регулювати це питання. Без цих змін концепція партійного дому принципово не зможе змінити ситуацію. Загалом закон про держфінансування партій має бути змінено і частково це вдасться зробити у разі прийняття законопроекту КВУ, який вже зареєстровано у Верховній Раді. Успішність боротьби з політичною корупцією залежатиме від спроможності НАЗК розслідувати відповідні випадки. При цьому варто розуміти, що спроможність Агенства не перебуває на достатньо високому рівні через ресурсні обмеження.

Володимир Фесенко, голова правління центру «Пента», підняв питання щодо фінансової забезпеченості тих партій, які не мають держфінансування. В українських умовах партіям фактично неможливо обійтися без приватного фінансування і це варто розуміти. Однак проблема полягає в тому, що партії в Україні не вміють залучати кошти на свою діяльність. Найпростіший спосіб – це знайти кошти у великого бізнесу, але це збільшує залежність партії від бізнесових структур. Загалом в рамках боротьби з політичною корупцією має бути реалізовано кілька кроків: 1) обмеження максимального розміру внесків; 2) підвищення прозорості роботи партій; 3) ефективний аудит партії з боку НАЗК, а також аудит самого Агентства; 4) накладання санкцій на порушників чинного законодавства; 5) рівні можливості для партій під час виборів, в тому числі, заборона політичної реклами; 6) боротьба із корупцією на рівні держави, від чого залежатиме успішність протидії політичній корупції. 

Алла Юрковська, аналітик ЧОГО КВУ, розповіла про досвід підписання меморандуму щодо справделивої оренди комунального майна в Каневі. Вона зазначила, що готовність політичних партій до підтримки ідеї партійного дому залежить від того, чи отримало відділення партії частину коштів в рамках держфінансування. Зокрема, відділення «Самопомочі» такі кошти отримало, а тому в ідеї оренди комунального майна не зацікавлено, тоді як із місцевою «Батьківщиною» ситуацію протилежна.

Андрій Круглашов, політичний консультант НДІ, зазначив, що ідея надання партіям доступу до комунального майна є позитивною і сприятиме розвитку політичних сил. При цьому важливо щоб всі політичні партії перебували в рівних умовах при прийнятті рішення про надання їм майна. Загалом потрібно, щоб політичні партії сприймали субсидіювання не як винагороду від держави, а як стимул до подальшого розвитку. Для політичних сил важливо отримати підтримку звичайних громадян в частині їх фінансування. При цьому метою не є безпосередньо кошти громадян, а їх підтримка і утвердження зв’язку із партією. Надмірна залежність політичних сил від єдиного джерела фінансування, зокрема, й від держави призводить до небажання партій активізувати діяльність із збору коштів з інших джерел. 

Микола Давидюк, директор аналітичного Центру «Політика», наголосив на проблемі того як саме міські ради розпоряджають комунальним майна. Зокрема, на разі відсутній чіткий перелік такого майна і тих, хто його орендує. Це породжує непрозорість процесу оренди і потенційно сприяє політичній корупції. Тому проблему треба вирішувати не лише із самими політичними партіями, а й загалом із доступом до інформації про оренду комунального майна. При цьому процес оренди можна було би здійснювати за допомогою системи державних закупівель «Прозоро», що дозволило б підвищити прозорість цієї процедури.  

Переглянути більше фото із заходу можна за посиланням: http://fex.net/#!283791795347

Цьогоріч 51 народних депутатів пропустили понад 90% голосувань у Верховній Раді. Про це йдеться в дослідженні КВУ, яке було виконано в рамках проекту «Дослівно».

Серед депутатів, які бойкотують голосування, найбільше представників «Опозиційного блоку» та групи «Відродження». Так, 19 із 43 депутатів Опоблоку та 12 із 26 членів «Відродження» пропустили понад 90% голосувань в Раді.

Крім того, четверо народних депутатів ще жодного разу не проголосували в 2017 році. Це Євген Бакулін, Денис Дзензерський, а також Сергій Клюєв та Олександр Онищенко, яких розшукує українська влада.

«Серед депутатів, які систематично не голосують є низка відомих прізвищ. Зокрема, це Є. Мураєв, В. Рабінович, Ю. Бойко, О. Вілкул, С. Семенченко, А. Білецький, В. Парасюк. Складається парадоксальна ситуація, коли для півсотні депутатів ВР насамперед є медійним майданчиком або місцем для політичної «тусовки». Попри повний бойкот парламентської роботи багато з таких народних депутатів щомісяця проводять десятки годин у прямому ефірі, розповідаючи про те, як вони захищають інтереси виборців», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Всього цьогоріч відбулося 42 пленарні засідання Ради, на яких пройшло 1 312 голосувань.

Список депутатів, які систематично ігнорують голосування в Раді:

1. Бакулін Є.М. – взяв участь у 0 із 1 312 голосувань
2. Дзензерський Д.В. – 0 із 1312
3. Клюєв С.П. – 0 із 1312
4. Онищенко О.Р. – 0 із 1312
5. Звягільський Ю.Л. – 3 із 1312
6. Матвійчук Е.Л. – 4 із 1312
7. Рабінович В.З. – 4 із 1312
8. Жеваго К.В. – 7 із 1312
9. Чепинога В.М. – 9 із 1312
10. Льовочкін С.В. – 11 із 1312
11. Мураєв Є.В. – 11 із 1312
12. Богуслаєв В.О. – 15 із 1312
13. Ярош Д.А. – 15 із 1312
14. Бойко Ю.А. – 22 із 1312
15. Святаш Д.В. – 22 із 1312
16. Клімов Л.М. – 31 із 1312
17. Писаренко В.В. – 38 із 1312
18. Гіршфельд А.М. – 43 із 1312
19. Хомутиннік В.Ю. – 48 із 1312
20. Новинський В.В. – 50 із 1312
21. Омельянович Д.С. – 51 із 1312
22. Добкін Д.М. – 54 із 1312
23. Ларін С.М. – 56 із 1312
24. Дейдей Є.С. – 58 із 1312
25. Семенченко С.І. – 58 із 1312
26. Кацуба В.М. – 60 із 1312
27. Льовочкіна Ю.В. – 62 із 1312
28. Шенцев Д.О. – 65 із 1312
29. Артеменко А.В. – 67 із 1312
30. Білецький А.Є. – 67 із 1312
31. Шуфрич Н.І. – 77 із 1312
32. Мирний І.М. – 78 із 1312
33. Ківалов С.В. – 80 із 1312
34. Парасюк В.З. – 80 із 1312
35. Бондар В.В. – 84 із 1312
36. Шкіря І.М. – 85 із 1312
37. Бобов Г.Б. – 89 із 1312
38. Солод Ю.В. – 89 із 1312
39. Корнацький А.О. – 90 із 1312
40. Ничипоренко В.М. – 91 із 1312
41. Королевська Н.Ю. – 92 із 1312
42. Добкін М.М. – 93 із 1312
43. Зубик В.В. – 95 із 1312
44. Поплавський М.М. – 96 із 1312
45. Деркач А.Л. – 106 із 1312
46. Фурсін І.Г. – 109 із 1312
47. Березкін С.С. – 117 із 1312
48. Пресман О.С. – 120 із 1312
49. Бахтеєва Т.Д. – 122 із 1312
50. Вілкул О.Ю. – 128 із 1312
51. Мартиняк С.В. - 128 із 1312

Попри спроби заборони Партії регіонів та Комуністичної партії, обидві політичні сили продовжують вести активну діяльність. Зокрема, ПР та КПУ досі орендують комунальні приміщення в низці регіонів України. Про це заявив голова Комітету виборців України Олексій Кошель в ході міжнародного круглого столу: «Підтримка політичних партій поза межами державного фінансування».

«На сьогодні окремі міські ради фактично дотують ПР та КПУ, надаючи їм комунальне майно за пільговими цінами. При цьому ці партії є фактично мертвими, а їх діяльність активно вивчають правоохоронні органи та СБУ», - зазначив Олексій Кошель.

Комітет виборців України закликає представників ЗМІ бойкотувати народних депутатів, які саботують роботу в парламенті. Зокрема, не відвідують засідання Верховної Ради та демонстративно не голосують.

Відповідно до дослідження КВУ, виконаного в рамках проекту Дослівно, цьогоріч дев’ятеро народних депутатів пропустили близько 90% засідань Верховної Ради. Це Є. Мураєв, С. Семенченко, А. Білецький, І. Шкіря, Д. Ярош, Є. Бакулін, М. Добкін та О. Онищенко і С. Клюєв. Інформація за даними письмової реєстрації.

Частина депутатів формально були присутні на пленарних засіданнях Ради, але систематично ігнорували голосування. Так, з початку 2017 року 49 народних депутатів пропустили понад 90% голосувань в Раді. Серед них такі відомі політики як В. Парасюк, Ю. Бойко, В. Рабінович, О. Вілкул. Д. Добкін, Н. Шуфрич, В. Новинський, Н. Королевська.

Попри ігнорування парламентської роботи, вказані народні депутати були надактивні в медійній площині. Це включає виступи на ефірах телеканалів, участь в політичних ток-шоу, надання коментарів ЗМІ. До прикладу, Семен Семенченко цьогоріч пропустив 95% голосувань в Раді, але регулярно був присутній на провідних телеканалах. Лише за останній місяць політик виступав на каналі ZIK, мав інтерв’ю із Романом Скрипіним, коментував для «Радио Вести», проводив прес-конференцію в редакції bigmir)net. Ю. Бойко, Є. Мураєв, В. Рабінович регулярно виступають на 112 каналі та NewsOne. А. Білецький в квітні брав участь в телепередачі «Право на владу» на каналі 1+1.

«Складається парадоксальна ситуація, коли для півсотні депутатів ВР насамперед є медійним майданчиком або місцем для політичної «тусовки». Попри повний бойкот парламентської роботи багато з таких народних депутатів щомісяця проводять десятки годин у прямому ефірі, розповідаючи про те, як вони захищають інтереси виборців», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Комітет виборців України закликає представників ЗМІ враховувати інформацію щодо сумлінності роботи народних депутатів при прийнятті рішення про запрошення їх до співпраці і бойкотувати народних депутатів, які систематично ігнорують роботу в парламенті.

Перелік депутатів, які є лідерами за кількістю пропущених засідань та голосувань у ВР:
1. Артеменко А.В.
2. Бакулін Є.М.
3. Бахтеєва Т.Д.
4. Березкін С.С.
5. Білецький А.Є.
6. Бобов Г.Б.
7. Богуслаєв В.О.
8. Бойко Ю.А.
9. Бондар В.В.
10. Вілкул О.Ю.
11. Гіршфельд А.М.
12. Дейдей Є.С.
13. Деркач А.Л.
14. Дзензерський Д.В.
15. Добкін Д.М.
16. Добкін М.М.
17. Жеваго К.В.
18. Звягільський Ю.Л.
19. Зубик В.В.
20. Кацуба В.М.
21. Ківалов С.В.
22. Клімов Л.М.
23. Корнацький А.О.
24. Королевська Н.Ю.
25. Ларін С.М.
26. Льовочкін С.В.
27. Льовочкіна Ю.В.
28. Мартиняк С.В.
29. Матвійчук Е.Л.
30. Мирний І.М.
31. Мураєв Є.В.
32. Ничипоренко В.М.
33. Новинський В.В.
34. Омельянович Д.С.
35. Парасюк В.З.
36. Писаренко В.В.
37. Поплавський М.М.
38. Пресман О.С.
39. Рабінович В.З.
40. Святаш Д.В.
41. Семенченко С.І.
42. Солод Ю.В.
43. Фурсін І.Г.
44. Хомутиннік В.Ю.
45. Чепинога В.М.
46. Шенцев Д.О.
47. Шкіря І.М.
48. Шуфрич Н.І.
49. Ярош Д.А.