Комітет виборців України провів опитування регіональних експертів КВУ «Півроку до місцевих виборів: нові гравці та старі проблеми».

Висновок № 1 

За півроку до чергових місцевих виборів політичні партії та місцеві політики працюють в режимі повноцінної виборчої кампанії. У низці областей було проведено з’їзди обласних та районних партійних організацій на яких вирішувались кадрові питання, пов’язані з підготовкою до місцевих виборів (Волинська обл. - Блок Петра Порошенка, Радикальна партія Олега Ляшка; Рівненська обл. - БПП; Кіровоградська обл. - БПП, Народний Фронт, Радикальна партія; Херсонська обл. - БПП, НФ; Львівська обл. - БПП).

Найбільш активну роботу по підготовці до виборів здійснюють БПП і Об’єднання «Самопоміч». Громадські приймальні БПП відкрито вії областях, «Самопомочі» - в 9. БПП та «Самопоміч» організовують масові заходи різного характеру: прибирання територій - Кіровоградська, Тернопільська, Чернівецька, Сумська, Рівненська обл., висадження алей - Тернопільська обл., виставки дитячої творчості - Вінницька обл., збір коштів на обладнання для дитячих лікарень - Волинська обл., благодійні акції - Кіровоградська обл. У Черкаській та Львівській обл. «Самопоміч» рекламує власну діяльність під брендом однойменної громадської організації. Радикальна партія і Опозиційний Блок провели регіональні тури лідерів у більшості областей. Регіональні тури лідерів Опозиційного блоку супроводжуються низкою конфліктів. Зокрема, місцеві активісти у м. Ржищів зірвали акцію по висадці представниками Опозиційного блоку «Алеї миру», натомість, самостійно висадили алею, присвячену загиблим за Україну героям. У м. Чернівці активісти організували пікет проти приїзду депутата Опозиційного блоку М. Папієва. Лідери регіональних організацій ВО «Батьківщина» активно критикують діяльність центральної і місцевої влади (Волинська, Миколаївська, Сумська, Черкаська обл.; організація маршу проти підвищення тарифів на ЖКГ у Дніпропетровську).

Висновок № 2

Головною темою інформаційних повідомлень регіональних організацій партій є їх діяльність з допомоги волонтерам та бійцям АТО. Свою роботу партії зосередили на проведенні таких акцій: збір коштів та гуманітарної допомоги, відвідування сімей загиблих осіб та надання їм матеріальної підтримки; закупівля військової амуніції для бійців АТО; організація центрів психологічної та правової допомоги (зокрема, в оформленні земельних ділянок).

Більшість політичних сил організували заходи для підтримки армії напереродні пасхальних свят. До прикладу, відправка святкових пасок та писанок, організована «Батьківщиною» у Чернівецькій обл. та громадською організацією «Народний фронт молоді»; акція «Пасха для солдата», проведена БПП у Херсонській обл.; встановлення 14 чотириметрових хрестів вздовж лінії фронту від Маріуполя до Станиці Луганської за підтримки «Самопомочі» тощо. Переважно заходи на підтримку АТО проводяться не безпосередньо політичними силами, а за їх сприяння, підтримки або участі місцевих депутатів чи рядових партійців. Прикладом такої «підтримки» є конфлікт навколо передачі тепловізора бійцям АТО тернопільським відділенням БПП. Громадські організації звинуватили народного депутата від БПП у самопіарі, оскільки кошти для придбання тепловізора були зібрані місцевими жителями.

 Не зафіксовано прикладів організацій акцій на підтримку бійців АТО з боку Опозиційного блоку Однак місцеві відділення цієї політичної сили надають допомогу переселенцям із зони АТО (продукти харчування, одяг). Водночас, мають місце приклади коли окремі регіональні організації Опозиційного Блоку (Закарпатська організація) використовують тему АТО у своїй діяльності, заявляючи, що до партії мають намір увійти «обмануті обіцянками учасники АТО».

Висновок № 3

Одним із поширених видів роботи із виборцями залишається відкриття громадських приймалень і організація масових заходів. Популярності набуває проведення партіями роз’яснювально-просвітницької роботи з виборцями («Самопоміч» проводить семінари для жителів з питаньмісцевого благоустрою і організовує безкоштовні курси англійської мови в Одеській обл.; «Батьківщина» на Одещині інформує громадян як правильно оформлювати субсидії; партія «Воля» у Рівненській обл. реалізовує проект «Національний кадровий резерв»; з ініціативи депутата БПП розпочала діяльність «Школа лідера» в м. Дубно Рівненської обл.). Окрім цього, більшість партій розміщують у місцевих ЗМІ матеріали із ознакою замовних (найбільш активним є Опозиційний Блок у Дніпропетровській обл.).

Зовнішня реклама майже не використовується політичними партіями (як виняток, бордова кампанія БПП та партії «Нові обличчя» у Київській обл., а також низки громадських об’єднань («Ми-кияни»), які перед виборами можуть трансформуватись у політичні партії).

Висновок № 4

У низці областей розпочався процес створення так званих регіональних партій. Так, про намір створити регіональну політичну партію заявив міський голова Харкова Г. Кернес. У Черкаській обл. про намір створити «черкаську політичну партію» повідомило громадське об'єднання «Об’єднання територіальних громад - Черкащани», до складу якого входять місцеві політики та власники агрохолдингів області. У деяких областях активно діють громадські об’єднання, які можуть взяти участь у виборчому процесі шляхом перетворення в політичну партію або надання підтримки існуючим партіям чи кандидатам. До прикладу, «Розвиток громади», «Народна самооборона» та «Альтернатива» (Львівська обл.), об’єднання «Очищення» (м. Сєвєродонецьк), рух «Ми-кияни» (м. Київ), ініціатива «Рідне місто, рідний край» (Полтавська обл.). Активну роботу по підготовці до місцевих виборів проводить партія «Довіряй ділам» (Одеська обл.) назва якої співзвучна із передвиборчим гаслом міського голови Одеси Г. Труханова. Ця партія виникла на базі партії «Сільська Україна», яка в свою чергу була перейменована з «Комуністичної партії трудящих».

Висновок № 5

Жодної активності на місцевому рівні не демонструють нещодавно зареєстровані політичні партії. В Україні протягом 2014-2015 рр. Було утворено 66 нових партій: 39-у 2014 р. І 27 – у 2015 р. При цьому, в середньому в Україні реєструють 5-7 партій за рік. Більшість новостворених партій не ведуть жодної інформаційної роботи на місцевому рівні, про них немає згадок в місцевих ЗМІ і вони досі не розпочали активну діяльність.

Рекомендації 

 1. КВУ вважає за доцільне повернути у виборче законодавство норму про можливість створення блоків місцевих організацій партій на місцевих виборах. Прохідний бар’єр для блоків варто встановити на рівні 5%. Повернення такої норми сприятиме процесу об'єднання малих партій, зменшенню кількості суб'єктів виборчого процесу та представленню національних меншин в органах місцевого самоврядування.

2. Враховуючи наближення місцевих виборів, КВУ закликає політичні партії та місцевих політиків відмовитись від використання партійної символіки та виборчих гасел при організації заходів, пов’язаних із допомогою учасникам АТО.

3. КВУ звертається до лідерів політичних партій, депутатські фракції яких входять до складу парламентської коаліції висловити чітку позицію щодо необхідності проведення виборів Київського міського голови та Київської міської ради і зупинити будь-які спекуляції на цю тему.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Комітет виборців України звертається до керівників депутатських фракцій­підписантів Коаліційної угоди із пропозицією запровадити щоквартальну практику звітування перед виборцями за результатами виконання Коаліційної угоди.
2. КВУ звертається до керівників депутатських фракцій­підписантів Коаліційної угоди із пропозицією щоквартального перегляду положень Коаліційної угоди на предмет реалістичності їх виконання та узгодження дій із іншими суб’єктами законодавчої ініціативи, робота яких спрямована на виконання положень Коаліційної угоди.
3. Загальним зборам Коаліції вносити зміни до тексту Коаліційної угоди у випадку невиконання положень у визначений угодою період.

Зокрема, встановити чіткі часові рамки для тих положень Коаліційної угоди, які не мають їх в чинній редакції. Забезпечити належне правове формулювання усіх положень Коаліційної угоди.

Внести до Коаліційної угоди нові положення, які стосуються актуальних питань, що набули особливої гостроти в останні місяці. Зокрема, створення правової бази для усунення корпоративних конфліктів і рейдерських захоплень підприємств.

Крім цього, передбачити прийняття низки законодавчих актів, що стосуються регулювання питань цивільного захисту населення, будівництва об’єктів укриття, захисних укріплень тощо.

4. Забезпечити виконання положень Коаліційної угоди щодо реалізації конституційної та виборчої реформ як невідкладних з огляду на наближення часу початку виборчої кампанії місцевих виборів 2015 р. та необхідності створення законодавчої бази для інших реформ.

5. Для ефективної роботи ВРУ збільшити кількість пленарних засідань та роботи в комітетах, комісіях і фракціях за рахунок зменшення часу, відведеного на роботу з виборцями.

6. Запровадити практику публічної презентації та експертного обговорення усіх законодавчих актів, передбачених Коаліційною угодою.

7. Голові ВРУ прийняти рішення про встановлення прямої трансляції роботи парламентських комітетів на офіційному сайті ВРУ, що підвищить інтенсивність законодавчої роботи.

25 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 791-VII «Про призначення позачергових виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради 25 травня 2014 року», якою були призначені позачергові вибори Київського міського голови та  депутатів Київської міської ради на неділю 25 травня 2014 року. Ці вибори відбулися і на них були обрані Київський міський голова та депутати Київської міської ради.

В той же час, виникають питання стосовно строку повноважень Київського міського голови та депутатів Київської міської ради, а також, відповідно, щодо дати наступних виборів. Так, заступник голови КМДА і секретар Київради Олексій Резніков заявив, що вибори в Києві 25 травня 2014 року були не просто черговими, вони ще й відбулися із запізненням. Парламенту потрібно розібратися з цим, і коли він буде приймати постанову про призначення місцевих виборів по всій країні, визначити суб'єкти, де вибори вже були проведені в травні, адже окрім Києва, таких міст близько двадцяти. На думку Олексія Резнікова, спроби організувати повторні вибори у Києві необхідно присікти. Також Олексій Резніков в іншому своєму інтерв’ю згадав, про рішення Конституційного суду України 2009 року, яке стосувалося цієї ситуації та досвід місцевих позачергових виборів у м. Києві 2008 року.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» повторні вибори призначаються у разі визнання відповідних виборів такими, що не відбулися, чи в разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади, на яку її обрали, тому не коректно вживати термін «повторні вибори» щодо майбутніх виборів, як це було зроблено у статті.

Щоб розібратися у ситуації, варто повернутися у 2006 рік, коли були проведені чергові вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови (26 березня 2006 року). Стаття 141 Конституції України на час виборів передбачала, що депутати Київської міської ради обираються строком на 5 років, а Київський міський голова – на 4 роки (не уточнювалося, на яких видах виборів). Щодо строку, коли мають відбутися місцеві вибори, то було передбачено тодішнім Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад  та сільських, селищних, міських голів», що це неділя.        

У 2008 році Верховною Радою України були призначені на 25 травня позачергові вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови, які відбулися. Після цих виборів виникло запитання – на який строк обрані відповідні органи? Конституційний суд України у своєму Рішенні № 13-рп/2009 від 4 червня 2009 року у справі за конституційним поданням Київської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 141 Конституції України зазначив, що положення частин першої, другої статті 141 Конституції України, що встановлюють строки, на які обираються депутати до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради чи сільський, селищний, міський голова, слід розуміти так, що при обранні цих осіб на передбачених Конституцією України виборах (як чергових, так і позачергових) – на них поширюються відповідно п’ятирічний та чотирирічний строки повноважень. Тобто, строк повноважень депутатів Київської міської ради збігав у 2013 році, а Київського міського голови – у 2012 році.

30.09.2010 року Конституційний суд України прийняв рішення, у якому визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Як наслідок – ст. 141 Конституції України повернулася до редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV. Новою-старою редакцією передбачалося, що депутати місцевих рад обираються строком на 4 роки, як і сільські, селищні, міські голови (зрівнялися строки повноважень органів місцевого самоврядування).

Того ж року (31 жовтня) було проведено місцеві вибори по всій Україні. Вибори були призначені Постановою Верховної Ради України N 2412-VI «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році» від 1.07.2010 року. У тексті Постанови зазначалося: «призначити чергові  вибори  депутатів  місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 31 жовтня 2010 року», однак не згадувалося про те, що місцеві вибори не проводяться у м. Києві. В той же час з огляду на Рішення Конституційного суду, про яке згадувалося вище – вибори у Києві фактично не проводилися.

01.02.2011 року до ст. 141 Конституції України було внесено зміни, якими передбачалося:

ч.1 – строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати  якої  обрані на чергових виборах, становить п'ять років;

ч.2 – строк   повноважень сільського,  селищного,  міського  голови,  обраного  на  чергових

виборах, становить п'ять років,

ч.3 – чергові   вибори   сільських,  селищних,  міських,  районних, обласних  рад,  сільських,  селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.

Також 21.02.2014 року було прийнято Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України», однак він ролі у вирішенні цього питання не відіграє, оскільки текст статті 141 Конституції України залишився без змін.

Враховуючи вищезазначені зміни, виділимо 3 групи виборних органів:

1) місцеві ради та сільські, селищні і міські голови, які були обрані 31.10.2010 року і не переобиралися - щодо них очевидно, що вибори цих органів мають відбутися 25 жовтня 2015 року;

2) місцеві ради, сільські, селищні і міські голови, які були обрані 31.10.2010 року і пізніше були переобрані на позачергових виборах.

Оскільки Конституцією України не врегульовано строк повноважень органів, обраних на позачергових виборах, та, відповідно, строк проведення виборів таких органів, Суд у своєму Рішенні № 2-рп/2013 від 29.05.2013 р. застосував поширювальне тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України і зазначив, що чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад чи голів, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року. Таким чином, якщо орган обраний 31 жовтня 2010 року на чергових виборах, переобирався пізніше на позачергових виборах, чергові вибори цього органу все одно повинні відбутися 25 жовтня 2015 року.

3) місцеві ради, сільські, селищні і міські голови, які не були обрані 31.10.2010 року на чергових виборах.

До таких відносяться у тому числі Київська міська рада та Київський міський голова. Останні чергові місцеві вибори таких органів відбувалися ще 26 березня 2006 року. Ця група є найбільш проблемною. Якщо застосувати до виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради вищезазначену частину 3 ст. 141 Конституції України, то чергові місцеві вибори у м. Києві повинні були б відбутися 31.10.2010 року, тобто ще до прийнятих 01.02.2011 року змін до Конституції України, що є неможливим.

У даному випадку очевидно, що Верховна Рада України повинна була б врахувати це та зазначити у Перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01.02.2011 р., що робити з місцевими виборами окремих виборних органів, у тому числі Київської міської ради та Київського міського голови. Однак це зроблено не було.

Таким чином, можна стверджувати, що строк проведення чергових місцевих виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради не визначений через прогалину у законодавстві.

У той же час посилатися на рішення Конституційного суду України 2009 року, як це робив Олексій Резніков, для вирішення даної ситуації не є коректним, оскільки КСУ тлумачив статтю 141 Конституції України у редакції 2009 року, а з того часу ця стаття змінилася, у т. ч. появилася частина 3, яка передбачає строк проведення чергових місцевих виборів. Позачергові вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови проводилися уже за нової редакції статті 141 Конституції України.

Розуміючи існування вищеописаної проблеми, Конституційний суд України спробував її вирішити у вже згадуваному Рішенні № 2-рп/2013 від 29.05.2013 р.. У мотивувальній частині він згадав про проблему з визначенням строків виборів депутатів Київської міської ради, Тернопільської обласної ради та Київського міського голови. А також зазначив про важливість уніфікації строків проведення усіх чергових виборів, що зміцнює засади унітарної форми державного устрою України, єдності та цілісності її території. Далі слід цитувати резолютивну частину Рішення № 2-рп/2013:

«В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів“ від 10 липня 2010 року № 2487–VI слід розуміти так, що наступні після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів“ від 1 лютого 2011 року № 2952–VІ усі чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад чи голів, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року».

Як бачимо, Конституційний суд України взяв на себе відповідальність зазначити, що УСІ (у тому числі, вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови) чергові місцеві вибори повинні відбутися в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад чи голів, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року, тобто 25.10.2015 року.

Ще раз варто нагадати ч. 3 ст. 141 Конституції України, де зазначено, що чергові   вибори   сільських,  селищних,  міських,  районних, обласних  рад,  сільських,  селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Потрібно розуміти, що місцеві вибори – це сукупність багатьох виборів, серед яких окремо вибори депутатів Київської міської ради та вибори Київського міського голови. Наявність слова «відповідно(го)ї» у ч. 3 ст. 141 Конституції України означає, що для призначення кожних чергових виборів потрібен індивідуальний підхід до цих виборів. Для виборів Київського міського голови ч. 3 ст. 141 буде наступною – чергові вибори Київського міського голови відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Київського міського голови, обраного на чергових виборах. Як ми пам’ятаємо, Київський міський голова обраний на чергових виборах аж у 2006 році.

Тому є певні підстави критикувати рішення Конституційного Суду України та стверджувати, що він дещо вийшов за межі своїх повноважень при тлумаченні ч. 3 ст. 141 Конституції України. Однак, слід нагадати, що в той же час рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, що є важливим при вирішенні питання про строки проведення чергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови.

Крім того, важливо зазначити про основоположні принципи проведення виборів. Відповідно до ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожний громадянин  повинен  мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без  необґрунтованих обмежень право і можливість голосувати і бути обраним на справжніх   періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при   таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців. Принцип періодичності згадується і в Кодексі належної практики у виборчих справах, ухваленим Венеціанською комісією. Також відповідно до Документу Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року воля народу повинна виражатися в ході періодичних і справжніх виборів і вимагається, щоб вільні вибори проводилися через розумні проміжки часу, з розумною періодичністю (підпункт 5.1 пункту 5, пункт 6, підпункт 7.1 пункту 7). Як бачимо, суть принципу періодичності полягає у тому, що вибори повинні відбуватися через певні проміжки часу. При цьому виборець повинен розуміти, який саме цей проміжок часу, тобто на який строк він обирає той чи інший орган (принцип правової визначеності).

Перед позачерговими місцевими виборами ніхто не повідомляв виборцям, що Київський міський голова та депутати Київської міської ради обираються на 5 років. Про позицію КСУ з цього приводу вже згадували, а іншого офіційного роз’яснення не було. Таким чином, можна стверджувати, що виборці обирали депутатів Київської міської ради та Київського міського голову на строк до наступних чергових виборів – 25 жовтня 2015 року.

Тому, з огляду на вищезазначені аргументи, чергові вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови необхідно провести 25 жовтня 2015 року.

Завантажити юридичний висновок Комітету виборців України щодо виборів та депутатів Київської міської ради можна за посиланням.

Одеська організація КВУ проаналізувала декларації народних депутатів, обраних в Одеській обл.

Аналіз змісту декларацій про доходи, отримані у 2014 році народними депутатами півдня і центру Одеської області вказує на ряд невідповідностей в оприлюднених даних та їх витратах, у тому числі на проведення виборчих кампаній. Найбільше питань виникло до декларації Василя Гуляєва, обраного в 140 виборчому окрузі з центром в Біляївці.

Згідно з даними декларацій про доходи, розміщених на сайті Верховної Ради, найбільш забезпеченим парламентарієм, обраним на півдні Одеської області, виявився Олександр Урбанський, який раніше був комерційним директором ТОВ «Судноремонтне підприємство «ДУНАЙСУДНОСЕРВІС».  У 2014 році народний обранець, згідно з офіційними даними заробив 865 943 грн., Ще 139 700 грн заробили члени сім'ї.

У власності Урбанського дві земельні ділянки розміром 486 кв.м. і 530 кв.м, два будинки - 43,1 кв.м. і 141 кв.м., дві квартири (64,2 кв.м. та 103,4 кв.м) і гараж на 23,4 кв.м. Члени сім'ї володіють квартирами на 64,2 кв.м. і 103,4 кв.м., а також наявна «інша» нерухомість, загальною площею 173,1 кв.м.

Народний депутат також володіє двома Audi S8 2013 і 2011 р.в., а члени сім'ї - BMW X6 2012 року.

На виборчу кампанію, згідно з даними фінансового звіту, розміщеного на сайті ЦВК, Олександр Урбанський витратив 737 122,75 грн., з яких тільки 17 тис.грн. є власними коштами вже народного депутата.

Детальніше про аналіз за посиланням

У п’ятницю, 15 травня 2015 р., у готелі «Київ» (вул. Грушевського 26/1) відбудеться всеукраїнська конференція Комітету виборців України: «Доступ громадян до адміністративного судочинства: проблеми та шляхи вирішення».

Експерти КВУ представлять власні законопроекти, спрямовані на покращення доступу громадян до адміністративного правосуддя. Під час заходу будуть презентовані результати проекту по наданню правової допомоги для вразливих верств населення.

Серед тем конференції:

-          недоліки адміністративного судочинства в Україні;

-          із якими питаннями громадяни найчастіше звертаються в суди;

-          хто найбільш зацікавлений в отриманні правової допомоги;

-          як зробити адміністративне правосуддя доступним для вразливих верств населення;

-          скільки має коштувати адміністративний позов;

-          як відновити довіру громадян до суддів;

Спікери:

- Олексій Кошель, генеральний директор ВГО «Комітет виборців України»;

- Оксана Сироїд, заступник Голови Верховної Ради України;

- Руслан Князевич, Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, народний депутат України, фракція партії «Блок Петра Порошенка»;

- Олександр Черненко, член Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України, народний депутат України, фракція партії «Блок Петра Порошенка»; 

- Роман Куйбіда, заступник голови правління громадської організації «Центр політико-правових реформ», експерт громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ», кандидат юридичних наук; 

- Михайло Смокович, суддя, заступник Голови Вищого адміністративного суду України

- Ігор Коліушко, експерт з публічного права та Голова правління Центру політико-правових реформ; 

- Наталія Линник, заступник Генерального директора, керівник програм ВГО «Комітет виборців України», CDMA;  

- Святослав Пікуль, керівник юридичного відділу ВГО «Комітет виборців України; 

- Олексій Горецький, голова правління Рівненської обласної громадської організації «Комітет виборців України» 

Початок реєстрації – 10:00.

РЕЗЮМЕ

1. Голосування виборців у день голосування загалом було проведено у відповідності до вимог законодавства та міжнародних стандартів.

2. Разом з тим, офіційними спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано ряд проблем в організації самого голосування та у підготовці до його проведення.

3. Як і під час останніх президентських виборів 2014 р., багатьма партіями та кандидатами було порушено заброну на здійснення передвиборної агітації у переддень та день голосування. Зокрема, у багатьох регіонах поширеною практикою стало розміщення зовнішньої політичної реклами, яку з високим ступенем ймовірності можна вважати такою, що була розміщена ВО “Батьківщина”, Блоком Петра Порошенка, Радикальною партією Олега Ляшка.

4. Виборці загалом мали можливість зробити поінформований вибір у день голосування. У той же час, можливість здійснення такого вибору була ускладнена відсутністю інформаційних плакатів кандидатів та партій на багатьох дільницях, а також непрозорістю фінансування передвиборної агітації. До дня голосування ЦВК оприлюднила проміжні фінансові звіти лише 2 з 29 партій на своєму веб-сайті, в той час як фінансові звіти кандидатів у депутати в одномандатних округах доступні менш ніж по половині виборчих округів.

5. Серед найбільш типових проблем та порушень в організації голосування: часті зміни у складі ДВК та ОВК, які вносились в останній день до дня голосування і призвели до виникнення непорозумінь між членами комісій на підготовчих засідання; відсутність інформаційних плакатів на багатьох дільницях; випадки підкупу виборців та організації т.зв. “карусельного голосування”; випадки масового доставлення виборців на виборчі дільниці; втручання в роботу окружних та дільничних виборчих комісій; неправильне проставлення штампу “Вибув” у виборчих бюлетенях, випадки перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів тощо.

6. Водночас кількість порушень вимог виборчого законодавства при організації голосування 26 жовтня 2014 року значно зменшилась у порівнянні з черговими парламентськими виборами 2012 року. Значна кількість порушень пов’язана з тим, що вибори проводяться на основі змішаної виборчої системи, яка відкриває можливості для зловживань з боку кандидатів в одномандатних виборчих округах. Введення в дію останніх змін до Кримінального кодексу України, а також майбутній перехід на пропорційну виборчу систему з голосуванням за т.зв. “відкриті списки” кандидатів дозволять суттєво скоротити кількість порушень виборчого законодавства не лише у день голосування, але й на етапі підготовки до його проведення.

У Звіті проаналізовано позитиви та недоліки в роботі ЦВК, ОВК та ДВК, висвітлено особливості передвиборної агітації та узагальнено найбільш типові порушення у сфері передвиборної агітації, окреслено проблемні аспекти питань, пов’язаних із складанням та уточненням списків виборців на виборах, тимчасовою зміною місця голосування без зміни виборчої адреси.

 РЕЗЮМЕ

1. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” в цілому дозволяє провести позачергові вибори народних депутатів України у відповідності до міжнародних стандартів, ряд важливих питань організації виборчого процесу ним не врегульовано взагалі, або ж існуючі положення Закону потребують удосконалення. Зокрема, Закон не дає вичерпної відповіді на питання про те, яким чином має забезпечуватись безпечність роботи виборчих комісій, транспортування виборчої документації, організації голосування, підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування на територіях, які контролюються сепаратистами. Закон також не передбачає дієвих гарантій реалізації виборчих прав учасників заходів АТО. Верховна Рада України не включила до порядку денного законопроект № 5157, який мав заповнити частину прогалин чинного Закону. Відповідно, заповнення цих прогалин здійснюватиме ЦВК, що не в повній мірі узгоджується з Конституцією України.

2. На позитивну оцінку заслуговують зміни до ст.ст. 157-160 Кримінального кодексу України, схвалені парламентом 14 жовтня 2014 року, які розширили склади виборчих злочинів та посилили відповідальність за посягання на виборчі права громадян. В перспективі ці зміни дозволяють зменшити масштаби підкупу виборців під час підготовки та проведення виборів, а також забезпечать (за умови належного застосування) невідворотність покарання за виборчі злочини.

3. Основним викликом позачергових виборів є можливість їх зриву у більшості округів на території Донецької та Луганської областей. При цьому громадськість не володіє інформацією про те, в яких саме округах двох проблемних областей вибори будуть проведені. Позиція ЦВК з цього питання також є неоднозначною. При вирішенні цього питання ЦВК варто виходити з того, що вибори не лише мають завершуватись певним результатом – обранням тієї чи іншої особи народним депутатом України, але й не породжувати сумнівів у їх легітимності, забезпечувати дотримання міжнародних стандартів. Якщо результати виборів в одномандатних округах визначатимуться за протоколами декількох дільниць, на яких вдалось організувати голосування, то доцільність проведення таких виборів є сумнівною. Це стосується, зокрема, ОВО № 104 в Луганській області.

4. Актуальним також є питання запобігання можливим спробам зриву виборів в округах, які знаходяться на територіях Донецької та Луганської областей, контрольованих українською владою, та в округах областей, що межують з Донецькою, Луганською областями та Автономною Республікою Крим. МВС, СБУ та Міністерству оборони України варто ретельно проаналізувати існуючі та потенційні ризики для перебігу виборчого процесу в межах цих регіонів та впровадити план мінімізації цих ризиків, приділивши особливу увагу безпеці виборців. МВС вже вжито заходів щодо посилення охорони виборчих дільниць, однак оцінити їх ефективність досить складно.

5. ЦВК здійснює свою діяльність по підготовці до проведення позачергових виборів в цілому відповідності до вимог законодавства. Більшість актів, необхідних для належного застосування Закону “Про вибори народних депутатів України”, було прийнято ЦВК ще до початку виборчого процесу.

6. Разом з тим, в реєстрації кандидатів у народні депутати України ЦВК було допущено ряд недоліків. Багатьом кандидатам у депутати було відмовлено у реєстрації з формальних підстав, а відповідні рішення ЦВК було скасовано у судовому порядку. В результаті процес реєстрації кандидатів на виборах затягнувся до середини жовтня 2014 р. у зв’язку з тим, що ЦВК мала виконати рішення судів щодо реєстрації кандидатів, яким було протиправно відмовлено у реєстрації. Такі кандидати матимуть можливість проводити агітацію лише протягом менш ніж 10 днів, що поставило їх у нерівні умови з іншими кандидатами.

7. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” закріплює ряд гарантій прозорості виборів, багато рішень і протоколів засідань ОВК на веб-сайті ЦВК не оприлюднено. ЦВК варто вжити заходів, спрямованих на забезпечення неухильного дотримання положень закону щодо прозорості діяльності виборчих комісій.

8. Фінансування передвиборної агітації залишається непрозорим. Станом на 21 жовтня 2014 р. на веб-сайті ЦВК оприлюднено лише 2 з 29 фінансових звітів партій про надходження і використання коштів виборчих фондів, а також звіти окремих кандидатів у депутати, подані до 80 з 213 ОВК. Оскільки строк подання звітів завершувався незадовго до завершення строку реєстрації кандидатів у депутати, у багатьох звітах кандидати не відобразили ні надходжень, ні, відповідно, витрат коштів виборчих фондів. Якщо звіти партій були подані до ЦВК, то Центрвиборчком має забезпечити їх невідкладне оприлюднення, як це передбачено законом. Також ЦВК варто вжити заходів для прискорення опублікування фінансових звітів кандидатів, які балотуються в одномандатних виборчих округах. В перспективі на законодавчому рівні варто встановити пропорційні та дієві санкції за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності про надходження і використання коштів виборчих фондів, а також за включення до цих звітів неправдивих відомостей. Також варто передбачити, що такі звіти мають відображати інформацію за максимально тривалий строк до дня голосування (наприклад, з моменту відкриття виборчих фондів і до 5 дня до дня голосування).