25 жовтня 2015 р. в Україні відбулись чергові місцеві вибори за новим законом про місцеві вибори. Цей закон було прийнято на виконання коаліційної угоди парламентської Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна», сформованої за результатами позачергових виборів 26 жовтня 2014 року.

Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України, коли частина населених пунктів Луганської та Донецької областей знаходяться під контролем проросійських бойовиків. 

З огляду на це, два документи регулювали території, на яких не відбувались місцеві вибори, – Постанова Верховної Ради від 17 березня 2015 року про визнання окремих районів, міст, сіл та селищ Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями та Постанова ЦВК, яка визначила 91 населений пункт у Донецькій та 31 у Луганській області, де вибори не відбувалися.

Відповідно до перехідних положень закону «Про місцеві вибори», вони також не відбувались у АРК Крим у зв'язку зі здійсненням Російською Федерацією тимчасової окупації та збройної агресії проти України та неможливості забезпечення дотримання стандартів проведення виборів ОБСЄ.

Особливістю проведення місцевих виборів 2015 р. також стало одночасне проведення місцевих виборів та перших місцевих виборів у об’єднаних територіальних громадах. Реформи децентралізації та місцевого самоврядування передбачають укрупнення територіальних громад шляхом добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст. В тих 159-ти громадах, де процес об’єднання завершився, відбулись перші вибори.

Закон «Про місцеві вибори», відповідно до якого проходили місцеві вибори 25 жовтня 2015 року, був прийнятий 14 липня 2015 року, за три місяці до виборів. Незважаючи на те, що у суспільстві існував консенсус щодо необхідності прийняття нового законодавства про місцеві вибори, було порушено принцип стабільності виборчого законодавства, визначений Кодексом належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії. Суть принципу полягає у тому, що основні елементи виборчого права, зокрема виборча система, склад виборчих комісій і визначення меж виборчих округів не можна переглядати менш, як за рік до проведення виборів.

Саме виборча система у новому законі зазнала доволі суттєвих змін у порівнянні з попереднім законодавством. Однозначним плюсом експерти відзначили проведення виборів міського (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) голови за мажоритарною системою абсолютної більшості. В інших містах, а також селах і селищах на виборах міського, селищного, сільського голови застосовується мажоритарна система відносної більшості. За такою ж системою проводяться вибори депутатів сільської та селищної ради.

Більш неоднозначною виборча система була для виборів депутатів обласної, районної, міської та районної у місті рад. Для відповідного рівня виборів коаліційна угода передбачала запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Два з чотирьох законопроектів передбачали таку виборчу систему, однак був прийнятий інший законопроект.

Вибори до цих рад проводились за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ.

Низка експертів із виборчого законодавства, напередодні виборів відзначали, що запропонована виборча система є доволі складною для розуміння виборців та інших суб’єктів виборчого процесу, а виборчий бар’єр у 5% грає на руку більшим політичним партіям. Законом не передбачалось самовисування на виборах депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад.

Більшість процедур нового Закону України «Про місцеві вибори» були перенесені із попереднього Закону, хоча ці процедури значно краще прописані у Законі України «Про вибори народних депутатів». Оскільки Закон України «Про місцеві вибори» приймався у дуже короткий строк, на покращення цих виборчих процедур часу не вистачило.

Іншим дискусійним питанням на місцевих виборах стало питання голосування осіб, які в день голосування перебувають не за місцем реєстрації. На відміну від виборів народних депутатів та Президента України, коли право на голосування надається особам на підставі їхнього громадянства, законодавство про місцеві вибори передбачає, що у них беруть участь у якості виборців саме члени територіальної громади. Приналежність до територіальної громади визначається виключно за зареєстрованим місцем проживання. З цих підстав на місцевих виборах 25 жовтня громадяни не могли проголосувати не за місцем реєстрації. Таким чином, серед тих, хто мав труднощі із голосуванням або не міг проголосувати, були такі категорії осіб, як військовослужбовці строкової служби, трудові мігранти, громадяни України, які проживають за кордоном, ті, хто за вироком суду перебуває у місцях позбавлення волі, особи, які не мають реєстрації місця проживання з причин відсутності житла, з певних ідеологічних міркувань. Також не змогли проголосувати внутрішньо переміщені особи через їхню приналежність до територіальних громад, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, де місцеві вибори не відбувались.

Серед нововведень Закону «Про місцеві вибори» 2015 року стало також перше включення норми про гендерну квоту до виборчого законодавства України. Закон «Про місцеві вибори» містить положення, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

З-поміж іншого, одним із позитивів Закону «Про місцеві вибори» можна вважати зменшення кількості депутатів місцевих рад різного рівня. До прикладу, за законом зразка 2010 року, кількість депутатів ради при чисельності населення від 50 тисяч до 100 тисяч становила 36-50 депутатів, тоді як за законом 2015 року – 36. Там, де чисельність населення становить від 500 тисяч до 1 мільйона кількість депутатів з 60-90 зменшилась до фіксованих 64-ох. Таким чином, загальна кількість депутатів місцевих рад зменшилась із 225 172 до 162 009 (у АР Крим та окремих районах Донбасу вибори не проводилися).

За півтора року з моменту впровадження Закону про очищення влади в Україні суспільство не побачило від його реалізації помітних результатів. Головними причинами цього є недостатнє інформування громадськості про такі процеси, неодноразові факти ухиляння від люстрації, системна протидія щодо визначених законом процедур, відсутність дієвої судової реформи й уникнення люстрації самими суддями. 

Такі висновки можна зробити за результатами прес-конференції «Як проходить люстрація на Рівненщині: проблеми та шляхи вирішення», організованої РОГО «Комітет виборців України» сьогодні в Рівненському будинку вчених.

Як розповів директор Рівненського КВУ Олексій Горецький, на сьогодні до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких вже застосовано положення Закону України «Про очищення влади», внесено 900 осіб. Понад 153 000 діючих чиновників пройшли або наразі проходять перевірку. Також перевіряються більше 55 000 осіб з числа тих, які претендують на посади в державній службі. Системні цифри щодо кількості люстрованих осіб в Рівненський області з публічних джерел наразі знайти важко.

Начальник Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Іванна Смачило зазначила, що кожна установа або орган влади, працівники яких повинні пройти процедуру очищення, мають повідомити про це управління. Ці дані вносяться кожним теруправлінням юстиції до відповідного Реєстру, розміщеного на сайті Мін’юсту. Там можна знайти всю актуальну інформацію про проходження люстрації конкретною особою. Тобто, зобов’язання подавати повідомлення і розпочинати процедуру очищення відносно працівника – це обов’язок кожного роботодавця. На сьогодні саботажу в цьому питанні вистачає. Зокрема, у Вищій раді юстиції, фіскальних органах. Завдяки активній позиції Міністерства юстиції та громадськості такі випадки, де це можливо, вдається зупиняти. Але варто сказати, що процедуру очищення можна проводити лише щодо тієї особи, яка перебуває на державній посаді і яка надала згоду на це.

На думку пані Смачило, без якнайшвидшого реформування судової системи і відновлення довіри громадян до судів процес очищення влади буде безрезультативним. Тому що є непоодинокі випадки, коли людина підпадає під дію Закону про очищення влади, відповідні відомості вносяться до Реєстру, але ця особа оскаржує такі дії в суді. Є на сьогодні є чимало випадків, коли судді стають на сторону осіб, які підлягають люстрації.

Голова правління ГО «Рівненський центр «Соціальне партнерство» Святослав Клічук погоджується з цим і переконаний, що справжня люстрація в Україні має розпочатися саме із судів.

«Громадяни стануть повноцінними партнерами з владою – платитимуть податки, сприйматимуть непопулярні реформи – лише тоді, коли вони довірятимуть цій владі, – вважає Святослав Клічук. – Люстрація покликана повернути цю довіру. Але з тих настроїв, які відчуваються в суспільстві, можна зробити висновок, що вона свою функцію до кінця не виконала. Тому, напевно, незабаром нас чекає нова хвиля люстрації. Важливо, щоб вона відбувалася в рамках закону, а не перетворилася на лінчування чиновників».

15 березня в ході прес-конференції "Як проходить люстрація на Одещині: проблеми та шляхи вирішення" представники Одеського КВУ розповіли про хід люстрації в області. 

Станом на середину лютого 2016 року в Україні було люстровано 878 осіб. "Очевидно, що це не та цифра, яку очікувала громадськість" - заявив під час заходу керівник Одеського КВУ Анатолій Бойко. 

На разі серйозною проблемою є ухилення від процесу люстрації. Чи не найпопулярнішим способом уникнути люстрації є прийняття судових ухвал, які забороняють звільняти чиновників або ж визнають їх такими, що не підлягають люстрації. 

Тому і не дивно, що досі триває робота над покращенням законодавства у сфері люстрації. Так, у Верховній Раді України зареєстровано відразу кілька законопроектів щодо внесення змін до Закону «Про очищення влади». Зокрема, проект закону №2695 передбачає доволі грунтовні нововведення, що стосуються сфери застосування закону, посад, щодо яких здійснюється люстрація, критеріїв очищення влади, механізму проведення перевірок, а також державного органу, відповідального за проведення перевірок. Як приклад недолугості законодавства варто згадати такий критерій люстрації як невідповідність відомостей щодо наявності майна доходам, отриманим із законних джерел. Фактично для люстрації особи треба довести, що майно було набуте саме під час перебування особи на службовій посаді, що майже нереально.

Анатолій Бойко підкреслив, що для вирішення проблем із ходом люстрації варто: по-перше, внести зміни в законодавство; по-друге, забезпечити їх виконання; по-третє, повернути люстрацію у фокус громадської уваги для того, щоб ускладнити можливості для чиновників уникнути люстрації. 

15 березня у Запорізькому медіа-центрі відбулася прес-конференція Запорізької обласної організації КВУ "Як проходить люстрація на Запоріжжі: проблеми та перспективи". 

 
Спікерами заходу виступили: Роман П’ятигорець, керівник Запорізької обласної організації ВГО КВУ, Андрій Баришніков, адвокат, к.ю.н., заступник голови Запорізького відділення ВГО “Асоціація адвокатів України”, Дмитро Арабаджиєв, доктор політичних наук, доцент, голова Запорізького представництва Всеукраїнської асоціації політичних наук. 

На момент прийняття закону «Про очищення влади» , під його дію мали потрапити тисячі чиновників, але, за словами виступаючих, чиновники знайшли способи уникнути люстрації.

 Чи не найпопулярнішим способом уникнути люстрації, за словами виступаючих, є прийняття судових ухвал, що необгрунтовано забороняють звільняти посадовців, або ж безпідставно визначають їх такими, що не відповідають критеріям Закону. Серед інших лазівок: переведення на іншу посаду, зловживання нормами Закону, а також самовільне трактування закону окремими державними органами. Прикро, що способом уникнення люстрації також є отримання статусу учасника АТО. Станом на середину вересня такий статус отримали понад 86 тисяч осіб і є серйозні занепокоєння, що частина з цих осіб брали участь в АТО лише в ролі «спостерігачів».

Зазначимо також, що у Запорізькій області на сьогодні під дію Закону "Про очищення влади" потрапили 8 чиновників, а загалом пройшли перевірку 1240 чиновників.

Люстрація в країні проходить формально через недосконалий закон про люстрацію, який поклав усю відповідальність за перевірку на Державну фіскальну службу. Чиновник знаходить спосіб довести, чому він міг собі дозволити сите життя з мізерних доходів. Також люстрація є фіктивною через суддів, які підпадають під закон «Про очищення влади» та допомагають своїми рішеннями собі і колегам уникнути відповідальності. Люстрація пробуксовує і через пасивність громадян, які не подають інформацію про хабарників.

Джерело

14 березня, в Івано-Франківську відбулася прес-конференція Івано-Франківської обласної організації «Комітет виборців України» на тему: «Як проходить люстрація на Прикарпатті: проблеми та шляхи вирішення».

Під час заходу експерти представили результати моніторингу люстрації в Івано-Франківській області. Фахівці розглянули, як проходить люстрація в області і які труднощі виникають при її проведенні.

Спікерами заходу були Сергій Гайдай, керівник антикорупційної платформи, та Василь Королик, представник громадського люстраційного комітету.

Люстрація – це заборона займати адміністративні посади протягом 10 років. Це  процес одноразовий, але він в Україні ще не закінчений: деякі люди уникли люстрації з різних причин. Щоб люстрація була успішною, треба вдосконалювати форми взаємодії з громадськістю, інформування про те, хто був люстрований, хто не був.

Контроль зі сторони громадськості повідомив, що “13 лютого відбулося засідання з цієї теми. Закон втрачає силу, оскільки багато хто йде в АТО, або переписує майно на родичів. Чи дозволять перевіряти родичів? Багато суддів їздили на авто, вартістю більше 100 тис. доларів, зараз цього немає, але дані про ці випадки зберігаються. Акцент робимо на тому, щоб перевірити це майно. Україна перевершила африканські держави за розмірами мінімальної зарплати. Якщо так триватиме ще два роки, Україна може стати банкротом”.

Учасники заходу підсумували, що люстрація в Івано-Франківській області проходила менш жорстко, людям давали допрацювати по кілька місяців до пенсії.

Серед проблем люстрації слід виокремити те, що люстраційні списки не розміщуються у відкритих джерелах; відбувається зловживання статусом учасника АТО;  існує обмежений перелік осіб, які підпадають під люстрацію: лише керівники підрозділів, голови відомств, але не замісники.

Вирішення даних проблем можливе, якщо громади активно включаться у роботу, відбуватиметься постійний контроль за тими, хто пройшов люстрацію; буде проведена повторна люстраційна перевірка чиновників після запровадження електронної системи декларуваня.

14 березня в приміщенні прес-центру Kharkiv Today відбулася прес-конференція «Як проходить люстрація на Харківщині: проблеми та шляхи вирішення». Експерти кількох громадських організацій представили результати моніторингу люстрації в Україні. Також було розглянуто як проходить люстрація у Харківській області та які труднощі виникають при її проведенні.